Ольга Кобилянстка є різною. Інколи здається, що повісті і новели пише різна людина. Мені припала до душі новела «Природа», яку деякі дослідники вважають еротичною. Окрім опису зустрічі заможної панночки та бідного гуцула в лісі та можливого/неможливого інтиму (важко зрозуміти, чи він мав місце, принаймні бажання в обох виникло), ми бачимо вчергове опис поведінки неодруженої емансипованої жінки та соціальної нерівності, бо їм ніколи не бути разом. І ось ця вся історія відбувається на лоні природи влітку, коли після бурі приємно пахнуть трави та нібито є шанс для нового життя. По-новому читається Кобилянська, якщо це читання не за програмою, а для себе. Тому безумовно раджу.