Коли читаєш "Лісову пісню", то навіть й не віриться, що цій п'єсі - 110 років, настільки актуальною та сучасною вона здається, які вічні питання у ній висвітлюються. Часом "Лісову пісню" називають "вінцем творчості" Лесі Українки, але я не зовсім погоджуюсь із цим твердженням, адже більшість віршів, п'єс, поем Лариси Петрівни Косач - є геніальними, такими, що на довгі десятиліття, та навіть століття, випереджали свій час. А "Лісова пісня" - це, звичайно, найпопулярніший твір Лесі, про нього чули всі, адже він є і у шкільних і університетських програмах, та і у цілях самоосвіти ніколи не дарма познайомитися із такими чудовим твором, про кохання, щире, юне і палке, про образи та зради, про сумніви, про прощення і про вічну любов. А образи - які прекрасні образи вдалося створити Лесі Українці! Мавка, Той, що греблі рве, Водяний, Перелісник - тут зібралася уся українська, слов'янська міфологія, не дарма ця п'єса входить до золотої класики української класичної літератури. Раджу прочитати "Лісову пісню" усім, бо вона - прекрасна! А ілюстрації - окрема насолода!