Книга Ліричні й натуралістичні сюжети (комплект із 3 книг)
Проза Михайла Коцюбинського — це яскраві фарби й гострі драматичні конфлікти, а його життя — це сірі будні, нудна робота і служіння суспільству. Хай там де відбуваються події його творів — у Чернігові, в Карпатах чи на італійському Капрі, в центрі уваги письменника завжди особистість. Його цікавить людина-острів, яка переживає душевну драму, відмежовується від інших, прагнучи гармонії, і водночас шукає споріднену душу. Це окремий загадковий всесвіт, до таємниць якого письменник пропонує доторкнутися і, можливо, щось розгадати.
Про новелу «На острові» Коцюбинський писав у листі, що в ній мусить бути «трохи сонця, моря, людей та й мене». Тож і в цій книжці є сонце, море, люди і сам автор.
Ім’я Наталени Королевої оповито легендами й загадками. Письменниця не залишила нам жодних документів — лише неймовірну автобіографію та художні твори, які називала «життєписом». До таких належить і «Без коріння» — повість із життя вихованок Київського інституту шляхетних дівчат. Головна героїня, чужинка, уважно придивляється до всього довкола неї і вловлює те, що ховається від інших. У цьому екзотичному коктейлі є і роман виховання, і тонкий психологізм, і київські реалії початку ХХ століття, і ностальгія за юністю. Спробуйте скуштувати і визначити, скільки серед його інгредієнтів правди й легенди, — ось вам загадка, яку залишила Королева.
Книга «Шовкова пані» — це збірка припорошеної містикою автобіографічної короткої прози Наталени Королевої. Твори класичної української літератури занурюють читача у світ, де реальність переплітається з уявним, а життя і смерть стають нероздільними супутниками. Письменниця майстерно вводить елементи тонкого психологізму та європейської художньої традиції до своїх напрацювань, чим створює унікальний простір, де панують загадковість і таємничість.
У книзі «Шовкова пані» Наталена Королева веде читача похмурими коридорами, в них чується шелест шовкових суконь і зустрічаються тіні минулого. Головна героїня, неначе слідчий в пошуках відповідей, блукає між примарними спогадами та реальністю. Її спостережливість та вразливість до навколишнього світу дозволяють спіймати тонкі межі між буттям і небуттям, що відбиваються у її спілкуванні із загадковими персоналіями.
Грушевський залишив тисячу сторінок художньої спадщини. Тут зібрано шістнадцять його оповідань і мемуарний текст «Як я був колись белетристом». Ці твори засвідчують шлях автора в красному письменстві: від народника, котрий мріє про літературу як про громадську справу, до модерніста, який випускає на волю «зачинених дітей» своєї думки. Грушевський-письменник слідом за Кантом пропонує нам подивитися на зоряне небо над нами і на моральний закон усередині нас.