Цікаве продовження, класна хімія між головними персонажами. Сюжетні повороти іноді досить неочікувані, особливо в другій половині книги. Рекомендую для прочитання, 10/10.

Эта книга меня захватила в разы больше первой части! Поэтому, если вам не особо понравился Жестокий принц не останавливайтесь! Если в первой книге момент «взрыва» происходит на коронации, и это происходит только в конце книги, то в этой части нас ожидает угроза со стороны Подводного Королевства. Здесь нас ожидают неожиданные повороты чуть ли не в каждой главе (вы можете в этом убедиться, посмотрев на количество фиолетовых закладок, которые я использую в тех моментах, где мое лицо примерно вот такое ). Когда я узнала, кто же всё-таки предал Джуд, я была в шоке... Мои ставки были на многих персонажей, но ни разу я не подумала о том, кто оказался тем самым предателем... Я безумно люблю, когда действия не затянуты, а развиваются в каждой главе, что можно заметить во второй части этой трилогии. Если первую часть я могла спокойно отложить, то эту я читала примерно так: «сейчас дочитаю, и пойду кушать, собираться... *дочитываю*. Блин, нет, надо ещё одну главу!!» Отношения Джуд и Кардана постепенно развиваются. Но, честно, я не почувствовала их притяжение. Скорее что-то вроде одержимости. Конец был очень неожиданным! Мне показалась, что у меня не хватает страниц, ведь не может все так плохо закончиться?

Друга книга з трилогії про Повітряний народ фейрі мені сподобалась набагато більше ніж перша. Вона набагато динамічніша, в ній більше неочікуваних сюжетних поворотів. Та й персонажі вже знайомі нам, тому немає потреби тратити час на вникання в історію. Також дуже сподобалось, що Голлі Блек з різних боків показує Всесвіт фейрі. В цій книзі ми дізнаємось більше про підводне королівство, Підмор'я. І, якщо читаючи першу частину, в когось ще могли бути сумніви щодо жорстокості фейрі, то друга книга впевнено відкидає їх. Адже те, до яких маніпуляцій вдаються правителі Підмор'я, викликає страх та огиду одночасно. А ця хімія між головними героями. Це просто щось. Це той момент, коли спостерігаєш за кожним рухом чи поглядом, тому що вони можуть мати якийсь сенс, якийсь знак, що ж насправді вони відчувають одне до одного. Я обожнюю таку напругу в книгах. А кінцівка взагалі довела мене до такого шоку, що я кілька днів не могла цього усвідомити. В мені боролись сумніви щодо мотивів Кардана, я то ненавиділа його, то захоплювалась... Я думаю, що саме такі емоції мають залишати по-справжньому хороші книги. Тому однозначно раджу до прочитання любителям такого жанру!