Книга 1. Легенди Чернівців від Чорної Вівці

Це не просто книжка – це книжка-мандрівка. Читати її потрібно поволі, розважливо. Так само неквапно і вдумливо треба мандрувати рідним містом Чорної Овечки. Мандрувати так, щоб відчути глибинність і високість міста. Адже це місто – повне таємниць. Якщо будеш уважним, то Чорна Овечка десь у найнесподіванішому місці розкриє тобі ще не одну таємницю…

Я ніколи не була у Чернівцях, мені так сподобалися ці історії, що я ладна хоч завтра їхати туди і все побачити на власні очі!, – сказала нам киянка Софія Феджора. Вірю, що так зроблять всі, хто прочитає цю книжку.

Чернівці мають потужну притягальну силу. Читайте і мандруйте…

Книга 2. Легенди Австрії

У книзі зібрані легенди із федеральних земель та регіонів Австрії: Бурґенланду, Нижньої Австрії, Верхньої Австрії, Зальцбурґа, Штирії, Каринтії, Тіролю, Форарльберґу та Відня.

Видання здійснено за фінансової підтримки Представництва Австрійської служби академічного обміну.

«У XIV столітті легенди (німецькою вони звучать як «Sage»; це слово походить від старонім. «saga» та середньоверхньонім. «sage» й означає «розмова, вислів») тлумачили як «незасвідчені розповіді про минуле». Втім, лише у XVIII та XIX столітті (брати Ґрімм) це поняття набуло популярності. Легенди, як і казки, розповідали в душевному товаристві, проте, на відміну від казок, у них вартувало вірити. Оповідач міг бути свідком подій, а інформацію про місце, час дії та імена з усією серйозністю передавали з покоління в покоління. Натомість у казці точних вказівок немає, тут обмежуються лише неоднозначним: «Давним-давно…» Казки переважно мають щасливий фінал: «І якщо вони не померли, то живуть і донині». У легендах кінцівка здебільшого сумна або моралізаторська» (Андреас Веннінґер).