Лазарус
Паперова книга | Код товару 887609
Yakaboo 4.9/5
Автор
Світлана Тараторіна
Видавництво
КМ-БУКС
Серія книг
Переможці конкурсу
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
416
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм

Усе про книжку Лазарус

1913 рік. У Києві вільно сусідять люди й нечисть — упирі, чорти, перевертні, лісовики, польовики й водяники. Століттями підтримується відносний лад. Люди керують Імперією, нечисть чекає на повернення свого легендарного царя — Змія. Але одного дня все змінюється.

В очереті біля Труханового острова, де здавна мешкають людиноподібні, знаходять приймака водяників з розпоротим животом. Доктор-змієголовець непохитний: загиблий — людина. Щоб розкрити таємницю і завадити новій війні між людьми й нечистю, залучають досвідченого слідчого Олександра Петровича Тюрина, який опинився у Києві проїздом.

Але чи зможе він побороти власних демонів і побачити те, у що довгі роки відмовлявся вірити?..

Світлана Тараторіна — журналіст, політтехнолог, фахівець у галузі масових комунікацій. Переможниця конкурсів фантастичних оповідань від літературного об’єднання «Зоряна фортеця» і макабричних оповідань від журналу «Стос».

Роман «Лазарус» здобув першу премію на літературному конкурсі Видавничої групи «КМ-Букс» у номінації «Література для дорослих».

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Світлана Тараторіна
Видавництво
КМ-БУКС
Серія книг
Переможці конкурсу
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
416
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Рецензії
  •  
    нарешті словянське міське фентезі! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Отже, що ми маємо - чудернацький симбіоз Миколи Гоголя і Мері Шеллі загорнутий у лискучу обгортку слов'янської міфології та міського фентезі.

    Ну нарешті я дочекалася, коли наших рідних упирів, мавок, перелесників і чортів втиснуть в сучасні міські реалії! Ну бігають же містами ельфи і гноми, чому нам не можна? І першим сюрпризом стало те, що це новели, об'єднані одними героями, локацією та наскрізною темою, яка окреслюється майже з самого початку. Але про все по порядку.

    Сюжет. Події відбуваються в альтернативній реальності, де різного роду нечисть живе поруч з людьми. Ну як живе, їй виділили клаптик землі, обмежили купою правил і великодушно дозволили жити поруч з собою. До такого звик головний герой слідчий Тюрин. Аж тут він приїжджає до Києва на Межі, де все геть по-іншому і особливої різниці між людьми та нежитю ніхто не робить. Як то кажуть “змішались разом коні, люди…” За невдалим збігом обставин головний герой застрягає в місті і до всього його ще й втягують у дуже провокативне розслідування. Єдиним бажання Тюрина - поїхати звідси, але… (пані Світлано, ну геть ви не жалієте свого персонажа!)))

    Про Київ і час. Київ у авторки вийшов похмурий, але не готичний, а якийсь напружено-бурхливий, як порохова бочка без запальника.
    З часом і реальними аналогами проблем не виникло, адже навіть повний профан в історії (як от я) зрозуміє натяки авторки і проведе паралелі. Хоча, мабуть, моє не надто детальне знання історії завадило мені роздивитись багато натяків і пасхалок.

    Про емоції. Мені сподобалось! Досить товстенька книжуля (якби там був нормальний шрифт, то ще більша) прочиталась за кілька днів. Я не фанат детективів, тому мене більше зацікавлював побут нечисті, їх звичаї (сама збираю слов'янську міфологію). Ну, і все таки хотілось, щоб у Тюрина все врешті налагодилось (наскільки це можливо в тих обставинах). З мінусів, мабуть, можна назвати, що наскрізна лінія сюжету не стала для мене загадкою. Я майже одразу зрозуміла, що до чого і “по чому в Одесі рубероїд”, як то кажуть.)))

    Чого не вистачило? Бестіарію - далеко не всі добре орієнтуються в слов'янській міфології. Авторка і без того закинула читача в гущу подій, а тут ще розбирайся, які там у чортів ранги. Хоча прив'язка до біологічних видів дуже класна! Ну і особисто мені не вистачило змісту, що за дурна звичка у видавництв не робити зміст книги?

    Резюмую - книга класна! Слідкуватиму за авторкою і далі!
  •  
    "Нехай життя завжди перемагає" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Роман Світлани Тараторіної - не перша спроба українських авторів написати, щось таке фантастичне, яке виходить за межі "окресленого крейдою кола", але перша фентезі книга, котра присвячена Києву 1910х.
    Для мене це щось нове, насичене та шалене - поєднання місця подій, фантастичних героїв та сюжету.
    Читаючи цю книгу, наповнену такою соковитістю слів, ти чітко й точно почуваєшся присутньою там, поміж героями. Ти ніби стоїш біля того ж слідчого Тюрина- на стільки детально і водночас ненудно все описано.
    І що далі читаючи, то більше розумієш: ось цей - от вигаданий пані Світланою Київ має багацько шалених паралелей з реальним Києвом тих таки часів.
    Для людей, які знають історію та літературу України, в книзі є "смачні ізюминки".
    Вони не суттєві для того щоб зрозуміти сюжет, проте потішать уважних читачів.
    Особливо з цих таки "ізюминок", мене захопило приписання відомим людям статусу "людиноподібний/нечисть",це просто неймовірно.
    Також вразила історія про реального хлопчика Андрія Ющинського (Справа Бейліса).
    Не буду спойлерити і розказувати про що йдеться...
    Скажу лише одне - ЧИТАТИ ВСІМ, бо це наше, це своє рідне!
Купити - Лазарус
Лазарус

Звичайна ціна: 165 грн

Спеціальна ціна: 140 грн

Є в наявності
 

Рецензії Лазарус

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    нарешті словянське міське фентезі! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Отже, що ми маємо - чудернацький симбіоз Миколи Гоголя і Мері Шеллі загорнутий у лискучу обгортку слов'янської міфології та міського фентезі.

    Ну нарешті я дочекалася, коли наших рідних упирів, мавок, перелесників і чортів втиснуть в сучасні міські реалії! Ну бігають же містами ельфи і гноми, чому нам не можна? І першим сюрпризом стало те, що це новели, об'єднані одними героями, локацією та наскрізною темою, яка окреслюється майже з самого початку. Але про все по порядку.

    Сюжет. Події відбуваються в альтернативній реальності, де різного роду нечисть живе поруч з людьми. Ну як живе, їй виділили клаптик землі, обмежили купою правил і великодушно дозволили жити поруч з собою. До такого звик головний герой слідчий Тюрин. Аж тут він приїжджає до Києва на Межі, де все геть по-іншому і особливої різниці між людьми та нежитю ніхто не робить. Як то кажуть “змішались разом коні, люди…” За невдалим збігом обставин головний герой застрягає в місті і до всього його ще й втягують у дуже провокативне розслідування. Єдиним бажання Тюрина - поїхати звідси, але… (пані Світлано, ну геть ви не жалієте свого персонажа!)))

    Про Київ і час. Київ у авторки вийшов похмурий, але не готичний, а якийсь напружено-бурхливий, як порохова бочка без запальника.
    З часом і реальними аналогами проблем не виникло, адже навіть повний профан в історії (як от я) зрозуміє натяки авторки і проведе паралелі. Хоча, мабуть, моє не надто детальне знання історії завадило мені роздивитись багато натяків і пасхалок.

    Про емоції. Мені сподобалось! Досить товстенька книжуля (якби там був нормальний шрифт, то ще більша) прочиталась за кілька днів. Я не фанат детективів, тому мене більше зацікавлював побут нечисті, їх звичаї (сама збираю слов'янську міфологію). Ну, і все таки хотілось, щоб у Тюрина все врешті налагодилось (наскільки це можливо в тих обставинах). З мінусів, мабуть, можна назвати, що наскрізна лінія сюжету не стала для мене загадкою. Я майже одразу зрозуміла, що до чого і “по чому в Одесі рубероїд”, як то кажуть.)))

    Чого не вистачило? Бестіарію - далеко не всі добре орієнтуються в слов'янській міфології. Авторка і без того закинула читача в гущу подій, а тут ще розбирайся, які там у чортів ранги. Хоча прив'язка до біологічних видів дуже класна! Ну і особисто мені не вистачило змісту, що за дурна звичка у видавництв не робити зміст книги?

    Резюмую - книга класна! Слідкуватиму за авторкою і далі!
  •  
    "Нехай життя завжди перемагає" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Роман Світлани Тараторіної - не перша спроба українських авторів написати, щось таке фантастичне, яке виходить за межі "окресленого крейдою кола", але перша фентезі книга, котра присвячена Києву 1910х.
    Для мене це щось нове, насичене та шалене - поєднання місця подій, фантастичних героїв та сюжету.
    Читаючи цю книгу, наповнену такою соковитістю слів, ти чітко й точно почуваєшся присутньою там, поміж героями. Ти ніби стоїш біля того ж слідчого Тюрина- на стільки детально і водночас ненудно все описано.
    І що далі читаючи, то більше розумієш: ось цей - от вигаданий пані Світланою Київ має багацько шалених паралелей з реальним Києвом тих таки часів.
    Для людей, які знають історію та літературу України, в книзі є "смачні ізюминки".
    Вони не суттєві для того щоб зрозуміти сюжет, проте потішать уважних читачів.
    Особливо з цих таки "ізюминок", мене захопило приписання відомим людям статусу "людиноподібний/нечисть",це просто неймовірно.
    Також вразила історія про реального хлопчика Андрія Ющинського (Справа Бейліса).
    Не буду спойлерити і розказувати про що йдеться...
    Скажу лише одне - ЧИТАТИ ВСІМ, бо це наше, це своє рідне!
  •  
    Нова українська фантастика 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Як любитель фентезі можу сказати, що досить часто на сторінках книг мені доводилося зустрічатися з ельфами та феями, та аж ніяк з русалками чи вовкулаками. Та завдяки Світлана Тараторіній та її книзі "Лазарус" я змогла виправити ситуацію.
    Київ, 1913 рік. Ледве не єдине місто, де вільно вживаються звичайні люди та нечисть, серед яких мавки, русалки, вовкулаки, водяники, чорти і польовики. Та все, як то кажуть, до пори до часу. Одного дня в плавнях біля Труханового острова було знайдено бездиханне тіло людиноподібного хлопчика. Вбивством було здійснено просто звірячим способом, тому сумніву немає: вбивця - представник нечисті. Потрібно негайно розкрити цю справу, інакше війни між людьми та нечистю не запобігти. Тому на допомогу кличуть справжнього знавця своєї справи - слідчого Олександра Тюрина. Олександр Петрович був у Києві проїздом, тому розраховував розкрити цю справу легко і швидко. Але саме в цьому дивному місці на Тюрина чекає незакінчена справа батька. Слідчий вже хотів вийти сухим з води, та нічого не вийшло... Сталося те, що змусило залишитися Тюрина у Києві назавжди. Окрім розслідувань на роботі взятися за сімейні "скелети в шафі". Ці таємниці пов'язані з легендарним царем нечисті - Змієм. Чи вдасться досвідченому слідчому розкрити секрети власної сім'ї? Та чи залишиться він взагалі живим?
    Єдине, що можу сказати після прочитання книги: "Дякую, Світлано, що не злякалися перешкод та стереотипів і оживили, так сказати, наших, рідних лісовиків, мавок, русалок на сторінках своєї книги!". А всім, хто хоче прочитати цю книгу, але чогось остерігається, моя вам порада: сміливо беріть її до рук - напружена кінцівка компенсує вам всі недоліки! Особисто мене книга не відпустила доти, поки я не перегорнула останню сторінку. Рекомендую всім любителям фентезі!
  •  
    Фентезійно-містичний ретродетектив 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Альтернативний Київ 1913 року. Київ, у якому люди живуть поруч із різноманітною нечистю - відьмами, домовиками, вовкулаками, чортами, тощо. Без шовінізму з обох боків, звісно, не обходиться і для того, щоб стався вибух, потрібно лише піднести сірника. Слідчий з особливо важливих справ Олександр Петрович Тюрин через випадковість застряг у Києві і, користуючись ситуацією, поліція просить його допомогти у розслідуванні смерті людського хлопчика, тіло якого знайшли на Трухановому острові. Жити та вести комерцію там дозволено лише нечисті, тож вбивцю потрібно знайти якомога швидше, щоб заспокоїти переляканих містян, серед яких уже пішли чутки, що це була ритуальна жертва. Тюрин вважав, що затримається в Києві не більш, ніж на день-два, та вийшло трохи інакше...
    Мені дуже сподобалась ця історія, атмосфера старого Києва вдалася авторці на всі 100%. Головний герой вийшов дуже цікавим і об'ємним, йому можна вірити та співпереживати. Другорядні герої теж не відстають від нього, особливо Топчій, який виконує для Тюрина роль такого собі доктора Ватсона. До речі, героїв дуже багато і короткий перелік дійових осіб, який можна знайти на початку книги, зовсім не зайвий, особливо в останніх розділах.
    В романі розповідається про 6 справ, які Тюрин вів у Києві. На перший погляд вони ніяк не пов'язані, та в кінці книги стає ясно, що всі вони були частинами одного пазлу. Взагалі, тут кожен знайде щось для себе. Любите слов'янське фентезі? Ось вам водяники, мавки, чорти та інша рідненька українська нечисть. Любите детективи, і особливо ретродетективи? Та будь ласка, чого-чого, а розслідувань тут вдосталь. Любите містику і древні культи? Спроби відродити давнього царя нечисті Змія відіграють у романі далеко не останню роль. А як що до жахів? Без зайвих спойлерів скажу: тут будуть зомбі. Любителів родинних таємниць та романтики також обділеними не залишили. І все це цілком гармонійно поєдналось між собою. Сподіваюсь, авторка напише ще щось про цей світ, а "Лазарус" однозначно рекомендую.
  •  
    Отец наш Тарас Григорьевич - сплошная загадка!
    «Лазарус» мне понравился! Очень понравился! Это не роман, это какой-то каталог-перепись киевской нечисти. И он настолько органичен, естественный и непринужденный, что даже не сомневаешься: именно так оно и было!
    Отдельные вишенки на торте:
    - СТРРРРРАШНИЙ СПОЙЛЕРРРРРР!!!!! В конце первой главы главного героя загрызает оборотень. Ну как может не понравиться книга, где главный герой умирает почти в самом начале?! А, фанаты «Игр престолов»??? И это при том, что хронология изложения в романе, по сути-то, не нарушается!
    - Лавры. Нынешний настоятель Киево-Печерской Лавры прибыл «на работу» из Лавры Почаевской, оплота черносотенных настроений. То, насколько это прекрасно и тонко, расскажет каждый, кто имел счастье (ну или не очень) беседовать с почаевскими попами.
    - Топчий. Это просто языковое украшение! Такие проклятия и обороты еще поискать надо!
    - Зомбиапокалипсис. Собственно, это не совсем мой жанр, но тут вдруг захотелось пересмотреть «Добро пожаловать в Зомбилэнд» или «Ходячие мертвецы».
    - Упоминание об очерке Франка о сожжении упырей в Унежи. Эту историю очень круто переделала Галина Пагутяк в «Урізькій готиці». Как по мне, она - одна из самых недооцененных современных писательниц. «Уризька готика» точно так же must read, как и «Слуга з Добромиля». Видите, сколько хорошей фантастики есть в нашей украинской литературе!
    «Лазарус» Светланы Тараториной - это густое, насыщенное, хорошо взбитое темное фэнтези-детектив, в котором за основу берется не только славянская мифология и древние легенды княжеских времен, но и отсылки к Франкенштейну, Дракуле и т.д. Все это вперемешку с аллюзиями на реальные исторические события. Такие, как убийство Столыпина, депортация и фактическое пререкание насмерть всех опасных и неудобных видов, и прототипы организации «Двуглавый орел». Это и книга, которую просто приятно читать.
    И все же, как вы считаете: Тарас Шевченко - он человек или ...? Рекомендую «Лазарус» всем любителям мистики и фантастики.
  •  
    Лазарус
    Книга зацікавила мене тим, що перемогла в конкурсі від км-букс і я вирішила, що треба читати. Хоча придбала її того року, але дочитала лише зараз і на це є декілька причин, але спочатку про переваги.

    Книга читається легко і є досить цікавою, хоча деякі сюжетні лінії є очікуваними. Розподіл на людей і різного роду нечисть у Києві минулого століття є дуже цікавим і авторка описала кожних представників нечисті досить невимушено і по ділу. Також вражає, як майстерно переплелися реальні події тих часів з вигаданою історією авторки, хоча мені, як пересічному читачеві це не було важливо, адже головне історія. Прочитавши книгу до кінця я зрозуміла чому ця книга перемогла і здивувалася тому, що деякі все-таки моменти були пропущені. Так, наприклад, жіночих персонажів у книзі дуже мало, а ті що є жахливо несправжні. Василина є саме таким персонажем, я до кінця не зрозуміла її мотивів і характеру і взагалі нащо вона там була. Головний персонаж Тюрин, здавався мені дуже інтелігентним чоловіком, але потім як щось скаже чи подумає, то краще щоб мовчав, але то я вже причепляюся. Ну і кінцівка мені здалася трішки розмитою і затягнутою, та боротьба з кощами на останніх сторінках ледь мене не вбила. В загальному, книга хороша.
  •  
    Шість справ Олександра Петровича Тюрина
    Київ, 1913 рік.
    Олександру Петровичу Тюрину — молодому столичному чиновнику з особливих доручень — доводиться перервати свою мандрівку додому. Користуючись нагодою, до нього звертаються з місцевої поліції з проханням допомогти розслідувати дивне вбивство хлопчика. Разом із Тюриним ми потроху досліджуємо Київ — місто, до якого той волів би ніколи не повертатися, бо з ним пов'язані неприємні події його дитинства. Та це не просто Київ початку ХХ-ого століття, коли місто ще належало до Російської імперії, у світі «Лазаруса» поруч із людьми живе безліч розумних людиноподібних істот, є добре знайомі нам із фольклору, як от мавки чи вовкулаки, але є й такі, яких вигадала письменниця (принаймні я досі про них не чула). Київ належить до небагатьох великих міст імперії, де хоч не завжди мирно, проте якось уживаються разом люди і "нечисть". Звичайно, не всім таке до вподоби, й радикальні організації мають чимало відданих прихильників. Саме тому таким незвичним і важливим є злочин, з якого починаються події книжки: людського хлопчика знаходять мертвим на Трухановому острові, де мешкає лише "нечисть"...
    Забігаючи наперед, скажу, що нашому Тюрину в Києві доведеться затриматися на довше, ніж він сподівався, щоб розплутати шість таємничих справ, які хоча й на позір не мають нічого спільного, проте зрештою складуться у пазл, за чим буде дуже цікаво спостерігати.
  •  
    Українське фентезі - це крутяк!
    "Лазарус" Світлани Тараторіної став для мене знаковим твором, адже це був перший раз, коли я читала УКРАЇНСЬКЕ фентезі. І я рада, що почала саме з цієї книги. Це просто флакон любові! По-перше, події відбуваються в мій найулюбленіший відрізок часу - початок 20 ст. По-друге, це не просто фентезі, а фентезі-детектив, приправлений вовкулаками, водяниками, мавками та іншою нечистю. Ляпота ще та. Книга сподобалася мені на 89%, у ній є як плюси, так і мінуси, АЛЕ щодо останніх, то чисто суб'єктивщина.
    Персонажі. Головний герой, Тюрин Олександр Петрович, має 33 рочки. Страшенно переймалася, аби він не почав мене бісити. От є в мене така проблема з ГГ, вони або мене дратують, або я ніяк до них не ставлюся (що вже добре!), або (у найрідкісніші випадки) вони мені подобаються. З Тюриним склалося все напрочуд непогано. Він розумний, чесний і благородний, як факт, Олександр завжди нагримував на Топчія за те, що той брав хабарі, допомагаючи своїм родичам, що робить його непідкупним. Але Тюрин не ванільний, у нього є й недоліки такі як: себелюбство, зарозумілість і грубість, що, на мою думку, добре, тому що ідеальні персонажі всім давно вже осточортіли, у кожної людини є як світлі, так і темні сторони, тож хвала С. Тараторіній, що показала його живим персонажем, а не солоденьким лицарем на білому коні.
    Також вище згаданий Топчій, якого я просто обожнюю. Так, він бере дрібні хабарі, допомагаючи своїм родичам, яких у нього пів-Києва (потім дізнаєтесь чому), але тільки у якихось незначних справах. Взагалі це мегадобрий, мегапозитивний чоловічок і його фразочки були просто шикарними. Із усіх персонажів Парфентій Кіндратович подобається мені найбільше.
    Сюжет. Динамічний, ви ніколи не будете нудьгувати, а наприкінці першої справи вас очікує щелеповідвисальний момент, не буду говорити який, та ви точно здивуєтеся. Проте тут є і мінус. Як на мене, то темп у авторки був занадто швидким, я хоч і сама так пишу, але як читач люблю розгойдуватися все ж більш повільніше, але це чисто питання смаку.
    Світобудова. Одне слово - БРАВО! Я обожнюю нашу міфологію і вимагаю, аби українські автори і надалі її популяризували, а Світлана проробила колосальну роботу. Тут тобі і домовики, які служать на пероні, і київські відьми, і хтиві перелесники, та замріяні мавки, князь Басараб, що є упирем, ціле поселення водяників зі своїми звичаями й побутом. І це я ще навіть половини не розказала! Також там будуть чорти різних видів, русалки, котрі працюють в будинках розпусти, змієголовці і багато чого іншого, майстерно вплетеного в життя Києва.
    Одним словом, якщо ви втомилися від вампірів і ельфів, а хочете рідного, ЯКІСНОГО фентезі, то вам сюди!
  •  
    О Киеве, поисках себя, «інакшість» 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Есть книги, которые стоит читать в определенное время - чтобы глубже погрузиться в созданный автором мир. Поэтому за чтение «Лазаруса» советую взяться немедленно. Несмотря на то, что завязка сюжета происходит летом, кульминация приходится как раз на конец декабря. Перед рождением нового Солнца (то есть во время святок), когда наступает время для разгула всякой нечисти.
    По сюжету, Люди управляют империей, а нечисть ждет возвращения своего легендарного царя - Змея. Но однажды все изменилось…
    Представьте себе: «вечные» декабрьские сумерки, метель, холод, пробирающий до костей, опасность подхватить опасный вирус (причем, не грипп или корь, а кое-что другое). Вы бродите по киевским улицам столетней давности в поисках таинственных предметов (или не предметов), чтобы открыть заветную тайну и возродить к жизни то вселенское Зло. Или наоборот - Добро, а параллельно решаете запутанные детективные задачки, влюбляетесь, заводите друзей, раскрываете тайну отца... Ничего не напоминает? Да, какую-то компьютерную игру, или же на один из телесериалов о нечисти, или и то и то одновременно))) От такого скучно точно не будет. Книга «Лазарус» захватывает, ее герой привлекает, и вымышленный автором мир городского фэнтези завораживает. Все эти черти, водяные, русалки, прелестники, вурдалаки и т.д. Они такие украинские, такие «наши». Вообще, этот роман - свежий взгляд на фэнтези в чисто украинском стиле. Радуешься, что у нас, украинцев, таки есть подобные литературные вещи! И хочется надеяться, что скоро и сериал по книге появится, и компьютерная игра... Здесь есть, на чем «развернуться». Думаю, ценителям жанра книга понравится.
    p.s. Лично у меня имя Лазарус ассоциируется с американской фантастикой «Lazarus Long» из серии научно-фантастических романов Роберта А. Хайнлайна. Кстати, тоже очень крутая вещь. Рекомендую)
 
Характеристики Лазарус
Автор
Світлана Тараторіна
Видавництво
КМ-БУКС
Серія книг
Переможці конкурсу
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
416
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-966-948-117-7
Вага
360 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література