Львів. Шоколад. Кам’яниці
Паперова книга | Код товару 1201841
Yakaboo 5/5
Автор
Світлана Горбань, Наталя Лапіна, Анна Хома
Подивитися всі
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серія книг
Львівська серія
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
256
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135x205 мм

Усе про книжку Львів. Шоколад. Кам’яниці

«Львів. Шоколад. Кам’яниці» — збірка, яка привідкриє таємниці історії творення галицької столиці. Це десять зворушливих оповідань від знаних письменниць, овіяні романтикою та чарами міста, де колись цокотіли підковами коні, шаруділи шатами львівські пані, пливучи по бруківці, а згодом — дзеленчав старий трамвай.

Сучасне місто тут переплітається з давнім, часом упізнаваним, а часом і не дуже, але таким же цікавим і звабливим, як і колись. Каплиця Боїмів і Чорна кам’яниця, вілла на Хресті й будинок на площі Ринок… Усі вони поволі розкриватимуть вам свої таємниці, про які, найімовірніше, ви ніколи не чули й навіть не здогадувалися.

Характеристики
Автор
Світлана Горбань, Наталя Лапіна, Анна Хома
Подивитися всі
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серія книг
Львівська серія
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
256
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135x205 мм
Рецензії
  •  
    Тепла та "смачна"... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Терпляче чекала на "львівську" новинку, але серед усіх видань ця книга сподобалась чи не найменше, хоча вона і якнайкраще передає мій внутрішній стан та світовідчуття зараз.

    Холод літніх (за віком) кам'яниць, гіркий присмак ароматного шоколаду і, звичайно ж, любий серцю Львів… Загадковість, магічність, життєві перипетії, архітектура, мистецтво... Це те, чим наповнена збірка.

    Увазі читачів представлено десять творів десяти мисткинь. Отже, кілька слів про кожну оповідку.

    Відкриває книгу перлина Тетяни Белімової, яку інтригуюче назвала "Якось у серпні". Тут ідеться про однолітка України - сироту жінку-ревізора, яка досягла всього власними силами, яких би, можливо, й не мала, якби не виховання у дитбудинках. Нещасний випадок привів жінку до розгадки, яку шукала чи не все життя. Ліза знаходить маму, котра вважала доньку мертвою (тут взагалі цікава, але дуже сумна родинна історія), і кохання - Тараса Григоровича, який і допоміг сироті знайти рідних.

    Наступна історія захоплива, трохи моторошна та ще більш інтригуюча за попередню. Назва говорить сама за себе і натякає на потойбічність. "День усіх святих" - ця оповідка Анни Хоми не тільки про кохання, розплату та правду, але чомусь саме це запам'яталось найбільше.

    Наталя Лапіна пропонує увазі реципієнтів заглибитись в історію про катову доньку. Доля, невипадкові випадковості, долезмінювані зустрічі у потрібному місці в потрібний час… Кохання, приреченість, впертість, смерть. Після прочитання залишаються неоднозначні відчуття.

    "Межа без тіней" Наталки Ліщинської насичена поетичними образами. Початок історії є близьким, а далі читати не дуже приємно. Зради, потвори, прокльони… Страшнувато і гидко. Після всіх подій фінал здається дещо збляклим та швидким. Хотілося б якусь ще прив'язку до каплиці вкінці.

    Сюжет наступного тексту дещо перегукується із романом "Ключ" Василя Шкляра. Йдеться про "Ротації" Алли Рогашко. Цю оповідку можу охарактеризувати такими словами: дівчинка з повітряними кульками, ключ, піаніно, музика, ноти, сон, картини, загадки. Це магічна розповідь, сповнена мистецтва.

    Поетичну назву отримало творіння Любові Долик - "Схованка для мрії". Тут ідеться про потяг, перон, таємницю, зраду?, самогубство?, дитячу мрію. Це тепла родинна історія, яка змушує співчувати, хвилюватись та задуматись.

    Уже перші абзаци-роздуми "Таємниці палацу" Світлани Горбань чарують. Текст складається із трьох розділів, у яких мовиться про картини, душу між світами, літаки та кохання, яке не дає спокою.

    Солодка, смачна та ароматна… Саме такою є історія Тали Владмирової під назвою "Казка про мармуляду (Палац "Мармулядова фабрика")". Авторка розповідає про дитячі обіцянки й щоденникові записи, показує магію приготування дивовижного варення, говорить про вигадки, в які хочеться вірити. Тут ми знову переконуємося в тому, що зустрічі випадковими не бувають. Місцями асоціюю себе із головною героїнею Таїсією. Її образ мені близький.

    "Чоколядова драма давно минулих зим" Олени Чернінької є дуже затишною та теплою, надихає на творчість. Авторка тут розповідає про лагідну жінку, яку майже всі вважають скандалісткою. Їй не щастило з коханням. Вона відкриває цукерню і знаходить нову симпатію (?).

    Остання історія залишається в спогадах найдовше. І не тому, що вона є фінальною у збірці, а тому, що найбільше вражає. У Івана є цікава ідея створити Музей приватних колекцій. У будинку, де він має розміститись, юнак, на відміну від інших, бачить привида і намагається допомогти йому. За вікном 2050 рік. Перед хлопцем стоїть вибір: власна мрія чи чиєсь життя? Слова привида обурюють мене. Хіба речі цінніші за людей? Фінал є різким, несподіваним та вражаючим, довго не відпускає. Такі враження після прочитання "Вілли на Хресті" Ніки Нікалео.

    251 сторінка, 10 історій, надрукованих синім шрифтом, тепла та візуально смачна обкладинка…

    "Львів. Шоколад. Кам'яниці"... Нова збірка, яка зручно вмоститься поруч з "товаришками" на моїй книжковій полиці.
  •  
    Книга, яку можна охарактеризувати фразою: "Не всі гарні хлопці приходять останніми, а якщо й так, то це запам'ятовується з кращого боку"
    Якщо чесно, перша моя реакція на вже шосту книгу з серії про Львів попервах викликала подив із невеличкою тінню розчарування: "Знову? Їм ще не набридло триматися за цю серію - і так задля туристичної реклами витисли з цього міста все, що тільки можна...". Однак варто було почати читати, як перше ж оповідання збільшило мій подив у сто разів: захопило так, що я сиділа кілька годин, доки не поглинула її всю. Тож тепер я твердо можу заявити, що із шести книг, які мають назви з трьох слів, одне з яких "Львів", ця, остання - найкраща. Або письменниці свідомо приберегли свої найцікавіші твори наостанок (хоча хто знає, чи дійсно це була остання книга серії, чи згодом з'являться ще), або ж праця укладача й редактора цього разу - цілковита випадковість.
    Мабуть, почасти цікаво було тому, що коли рядки тексту темного кольору і щільніше прилягають один до одного, на відміну від своїх попередників, але мушу зауважити, що саме в них нарешті вповні розкривається письменницька майстерність згаданих на обкладинці львів'янок. Тим паче, що авторки вирішили заглибитися в історію більше, ніж коли-небудь ще в цих збірках, а до історії я завжди була небайдужа. Крім того, спостерігаємо значно більше містики, а подеколи й самі головні герої є привидами (і тут розумієш всю привабливість жанру "міське фентезі"). Кохання ж тут згадується як щось "саме собою", і це ще одна причина, з якої мені так несподівано припали до смаку історії про кам'яниці й шоколад. Хай там як, а й від романтики часом треба відпочивати. А що новизна нарешті є - то, гадаю, таке завершення серії про Львів дійсно заслуговує читацького захоплення.
Купити - Львів. Шоколад. Кам’яниці
Львів. Шоколад. Кам’яниці
120 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Львів. Шоколад. Кам’яниці

  •  
    Тепла та "смачна"... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Терпляче чекала на "львівську" новинку, але серед усіх видань ця книга сподобалась чи не найменше, хоча вона і якнайкраще передає мій внутрішній стан та світовідчуття зараз.

    Холод літніх (за віком) кам'яниць, гіркий присмак ароматного шоколаду і, звичайно ж, любий серцю Львів… Загадковість, магічність, життєві перипетії, архітектура, мистецтво... Це те, чим наповнена збірка.

    Увазі читачів представлено десять творів десяти мисткинь. Отже, кілька слів про кожну оповідку.

    Відкриває книгу перлина Тетяни Белімової, яку інтригуюче назвала "Якось у серпні". Тут ідеться про однолітка України - сироту жінку-ревізора, яка досягла всього власними силами, яких би, можливо, й не мала, якби не виховання у дитбудинках. Нещасний випадок привів жінку до розгадки, яку шукала чи не все життя. Ліза знаходить маму, котра вважала доньку мертвою (тут взагалі цікава, але дуже сумна родинна історія), і кохання - Тараса Григоровича, який і допоміг сироті знайти рідних.

    Наступна історія захоплива, трохи моторошна та ще більш інтригуюча за попередню. Назва говорить сама за себе і натякає на потойбічність. "День усіх святих" - ця оповідка Анни Хоми не тільки про кохання, розплату та правду, але чомусь саме це запам'яталось найбільше.

    Наталя Лапіна пропонує увазі реципієнтів заглибитись в історію про катову доньку. Доля, невипадкові випадковості, долезмінювані зустрічі у потрібному місці в потрібний час… Кохання, приреченість, впертість, смерть. Після прочитання залишаються неоднозначні відчуття.

    "Межа без тіней" Наталки Ліщинської насичена поетичними образами. Початок історії є близьким, а далі читати не дуже приємно. Зради, потвори, прокльони… Страшнувато і гидко. Після всіх подій фінал здається дещо збляклим та швидким. Хотілося б якусь ще прив'язку до каплиці вкінці.

    Сюжет наступного тексту дещо перегукується із романом "Ключ" Василя Шкляра. Йдеться про "Ротації" Алли Рогашко. Цю оповідку можу охарактеризувати такими словами: дівчинка з повітряними кульками, ключ, піаніно, музика, ноти, сон, картини, загадки. Це магічна розповідь, сповнена мистецтва.

    Поетичну назву отримало творіння Любові Долик - "Схованка для мрії". Тут ідеться про потяг, перон, таємницю, зраду?, самогубство?, дитячу мрію. Це тепла родинна історія, яка змушує співчувати, хвилюватись та задуматись.

    Уже перші абзаци-роздуми "Таємниці палацу" Світлани Горбань чарують. Текст складається із трьох розділів, у яких мовиться про картини, душу між світами, літаки та кохання, яке не дає спокою.

    Солодка, смачна та ароматна… Саме такою є історія Тали Владмирової під назвою "Казка про мармуляду (Палац "Мармулядова фабрика")". Авторка розповідає про дитячі обіцянки й щоденникові записи, показує магію приготування дивовижного варення, говорить про вигадки, в які хочеться вірити. Тут ми знову переконуємося в тому, що зустрічі випадковими не бувають. Місцями асоціюю себе із головною героїнею Таїсією. Її образ мені близький.

    "Чоколядова драма давно минулих зим" Олени Чернінької є дуже затишною та теплою, надихає на творчість. Авторка тут розповідає про лагідну жінку, яку майже всі вважають скандалісткою. Їй не щастило з коханням. Вона відкриває цукерню і знаходить нову симпатію (?).

    Остання історія залишається в спогадах найдовше. І не тому, що вона є фінальною у збірці, а тому, що найбільше вражає. У Івана є цікава ідея створити Музей приватних колекцій. У будинку, де він має розміститись, юнак, на відміну від інших, бачить привида і намагається допомогти йому. За вікном 2050 рік. Перед хлопцем стоїть вибір: власна мрія чи чиєсь життя? Слова привида обурюють мене. Хіба речі цінніші за людей? Фінал є різким, несподіваним та вражаючим, довго не відпускає. Такі враження після прочитання "Вілли на Хресті" Ніки Нікалео.

    251 сторінка, 10 історій, надрукованих синім шрифтом, тепла та візуально смачна обкладинка…

    "Львів. Шоколад. Кам'яниці"... Нова збірка, яка зручно вмоститься поруч з "товаришками" на моїй книжковій полиці.
  •  
    Книга, яку можна охарактеризувати фразою: "Не всі гарні хлопці приходять останніми, а якщо й так, то це запам'ятовується з кращого боку"
    Якщо чесно, перша моя реакція на вже шосту книгу з серії про Львів попервах викликала подив із невеличкою тінню розчарування: "Знову? Їм ще не набридло триматися за цю серію - і так задля туристичної реклами витисли з цього міста все, що тільки можна...". Однак варто було почати читати, як перше ж оповідання збільшило мій подив у сто разів: захопило так, що я сиділа кілька годин, доки не поглинула її всю. Тож тепер я твердо можу заявити, що із шести книг, які мають назви з трьох слів, одне з яких "Львів", ця, остання - найкраща. Або письменниці свідомо приберегли свої найцікавіші твори наостанок (хоча хто знає, чи дійсно це була остання книга серії, чи згодом з'являться ще), або ж праця укладача й редактора цього разу - цілковита випадковість.
    Мабуть, почасти цікаво було тому, що коли рядки тексту темного кольору і щільніше прилягають один до одного, на відміну від своїх попередників, але мушу зауважити, що саме в них нарешті вповні розкривається письменницька майстерність згаданих на обкладинці львів'янок. Тим паче, що авторки вирішили заглибитися в історію більше, ніж коли-небудь ще в цих збірках, а до історії я завжди була небайдужа. Крім того, спостерігаємо значно більше містики, а подеколи й самі головні герої є привидами (і тут розумієш всю привабливість жанру "міське фентезі"). Кохання ж тут згадується як щось "саме собою", і це ще одна причина, з якої мені так несподівано припали до смаку історії про кам'яниці й шоколад. Хай там як, а й від романтики часом треба відпочивати. А що новизна нарешті є - то, гадаю, таке завершення серії про Львів дійсно заслуговує читацького захоплення.
 
Характеристики Львів. Шоколад. Кам’яниці
Автор
Світлана Горбань, Наталя Лапіна, Анна Хома, Тетяна Белімова, Алла Рогашко, Тала Владмірова, Ніка Нікалео
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серія книг
Львівська серія
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
256
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135x205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-12-7638-3
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література