Коли я купила цю книжку (у книгарні), то сподівалася на дещо інше, але, як кажуть, що маємо, те маємо. Але не думайте, що я маю на увазі щось погане. Адже очікування можуть не виправдовуватися і в хорошому сенсі. Спочатку розповім про назву рецензії. Мені справді не вистачило квітів у цій історії, їх з'явилось трошки аж на середині книги. Хоча я рада, що тут написано й про півонії, бо це мої улюблені квіти. До того ж цим ближче до фіналу, тим частіше згадуються квіточки. Тепер щодо змісту. Я знала, чим усе закінчиться вже після того, як прочитала анотацію. Запитуєте, чому ж я її купила? Бо очікувала більш яскравої подачі. Окремо скажу про містику в книжці. Хай там що, а я не вірю у надприродне. А взагалі найвагомішою причиною стала обкладинка. Вона чудова, вражаюча, ідеальна. "Квітникарка" варто купити хоча б заради неї. До того ж те, що я виділила 5–6 цитаток значить, що щось прекрасне у цій книзі таки є. Крім того, книга передбачувана, але не нудна. Я прочитала її за 4 години без перерви. Тому якщо хочете приємно провести вечір у компанії ароматного чаю і симпатичної книжечки, то раджу "Квітникарку".

Так складаються обставини що романи Nica Nicaleo читаю саме на відпочинку: років чотири тому прочитано "Любові полум’я", минулого року - "Черешні з коньяком", цього - "Квітникарка". Книга про кохання - вічна тема всіх часів і народів, про чоловічу зраду, про сімейні цінності, про працю, яка приносить не тільки прибуток , але й задоволення. Роман емоційно напружений, бо весь час переживала і тішилася за головну героїню. Сподобався стиль написання письменниці, її думки у творі просто дивують своєю простотою, геніальністю і глибиною. Взяла з твору для себе класну цитату: "Є люди-сонця, які обігрівають усіх і всім усміхаються, від їх присутності чи погляду стає затишно й легко. Є люди-місяці, які, віддзеркалюючи сонячні промені інших, уміють освітити твій шлях у складні моменти твого життя, підтримати й підказати правильну стежину. Є люди-комети, які, пролітаючи через твою долю, надовго залишають по собі шлейф незабутніх вражень і зміни у твоєму світосприйнятті, коли ти стаєш глибшим і наповненішим. А є люди - чорні діри. Вони цілеспрямовані й амбітні, від них за милю віє успіхом. Видається, що в них усе є: купа друзів, гроші, кохання, здоров'я, вони просто взірець для наслідування. Однак їхній погляд важкий і пронизливий, наче рентген. Вони всмоктують у свою круговерть усіх довкола, розмелюючи на кванти й не зважаючи на особистості. Для них люди - ніщо, слова - ніщо, почуття - узагалі зайві емоції. Вони вірні тільки собі в усій своїй цілеспрямованості". Задумайтесь, які люди вас оточують і хто є хто))) Чудовий роман з п'янким запахом квітів, а "запах квітів нам приносить кохання, а кохання нам приносить страждання" - вічна круговерть!