Спочатку не було важко слухати цю книжку, але прослуховування другої половини співпало з ментал брейкдауном і це було важко. Хоча навіть в більш менш гарному настрої варто слухати її обережно. Мені подобається як автор не проговорюючи буквально вказував на егоцентризм Гордона, особливо в його стосунках з жінками. І загалом дуже майстерно написаний перехід від Чарлі з проблемами розумового розвитку до генія Гордона. Як і іншим персонажам мені більше подобався Чарлі, хоча й було боляче за те, що він навіть не усвідомлює болю, якого йому завдають, попри те, що відчуває його Наприкінці він ніби усвідомлює свою проблему, але часу вже немає. Тож він майже одразу божеволіє як старець з розумовими проблемами. Чому ця книжка така сумна і тривожна,,, вона за це в тому числі і така хороша, але дідько

Надзвичайно зворушлива й глибока книга, яка показує ціну людських бажань і мрій. Історія Чарлі торкає до сліз. Це сумний, але дуже людяний твір, який залишає слід у серці надовго.

Чи не кожен з нас іноді ловить себе на думці про те, що хотілось би бути розумнішим, кмітливішим…Звичайно, було б чудово мати не тільки бажання щось вміти робити, але ще й неабиякі здібності до того. Чарлі Гордон теж мріяв про подібне, хоч і тішився з того, що мав. А були у нього і друзі, і робота, захоплення…і непереборне бажання вчитися. Саме це бажання і підштовхнуло Чарлі взяти участь у небезпечному науковому експерименті, який допоможе йому нарешті стати розумним, адже він – людина з розумовими порушеннями. Щемлива історія про відношення до людей з розумовими порушеннями. Чи насправді знання роблять людину щасливою, або ж навпаки? Як триватиме експеримент, і до чого він призведе? Мене ця історія глибоко вразила і змусила переглянути деякі моменти мого власного життя.