Це надзвичайно зворушлива збірка віршів про життя, сім’ю, любов і взаємини. Авторка згадує своє дитинство, зізнається в безмежній любові до своєї бабусі: доброї, уважної, працьовитої. І загалом, тема сім’ї, родинних стосунків, їх вирішального впливу на формування особистості є основним мотивом багатьох віршів. Ці теплі й відверті вірші пронизують глибоко, адже в них відчувається надзвичайна вдячність і любов до близьких людей. Мені здається, що цими віршами авторка намагалася зберегти пам’ять поколінь своєї родини і передати її нащадкам. На жаль, зараз небагато людей цікавляться своїми пращурами і, тим більше, не розповідають про них своїм дітям – тим самим з кожним роком багато цікавих фактів забувається, і дуже мало залишається того, що могло б поєднати різні покоління. Але саме така пам’ять, знання та розповіді про тих, кого ми знали ще з дитинства, допомагають установити міцні сімейні зв’язки і згуртувати всіх членів родини. «Ізюминкою» даної книжки є сімейні фотографії авторки, на яких зображені численні члени її родини. Хоча у збірці є й інші вірші (іншої тематики), саме вірші про сім’ю вражають найбільше.