Анна засинає ,в сні вона маленька дівчинка сидить за великим святковим столом все ніби у золотому мерехтінні ,вогниках,за столом сидять красиво вбрані люди ,свічки у золотих підсвічниках,її сестри мов янголи в білих святкових сукнях ,волоси на голові укладені в прості зачіски вони ніби по черзі посміхаються їй вітаючи зі Святом ,тато переломлює папірос, лакей за його спиною у білих рукавичках запалює сірник,приємний аромат тютюну ,тато ствердно махає головою ,дякує слузі за прикурену сигарету .Мама коштує куті ,кладе ложицю,кладе серветку на стіл ,нахиляється до неї ,вітає "З Різдвом"і цілує у лоб .Раптом все зникає ,в хату де вона сидить у відкриті двері забігають ,залітають білі і чорні кури скачуть на стіл ,вона сидить мовчки байдуже дивиться ,спостерігає ,за мить заходить її чоловік ,виганяє курей на двір ,у дверях зупиняється і співчутливо із жалем мовчки живеться на жінку,вона переводить байдужий погляд на Дмитра ,той виходить на двір.І ось вже старшого віку вона прикрашає ялинку яку ранком зрубав і приніс із лісу Дмитро ,запах хвої,гасова лямпа під стелею кіптить ,вона у білому светрі з гудзиками прикрашає Різдвяне деревце ,на печі,дужку і лаві зачудовано спостерігають за цим дійством її діти ,і вона мов у музеї пояснює,розповідає дітям розвішуючи іграшки ,що рибки мають бути на низу бо вони плавають у ріці і морі і океанах а дерева ,звірятка ,яблучка по середині бо вони на землі ,а пташки і зірки на верху бо вони в небі ,вона бере наймолодшу неповносправну Яленку на руки і та одягає янгола із соломи на вершок ялинки "Молодець ,чємна,дякую Яленко"каже вона ставлячи доньку на теплу глиняну долівку ,в хаті натоплено ,чоловік сидить біля печі підкидає дрова ,на дворі завиває лютий карпатський ,гірський вітер,десь в далені стогнуть смереки ніби співаючи свою прадавню одвічну пісню з перших віків світу