На початку 1990-х років Європа здригнулася від кривавих подій у Югославії.

Південнослов’янські народи, що століттями жили поруч, мали багато в чому спільний досвід, але водночас — глибокі й часто непримиренні історичні суперечності. Серйозні конфлікти довго накопичувалися і вибухнули на тлі колапсу соціалістичного режиму.

На руїнах Югославії постали шість міжнародно визнаних країн і одна — частково визнана. Масштаби жорстокості, яка охопила Балкани у 90-х, вражали: акти геноциду, етнічні чистки, масові депортації, концтабори, руйнування інфраструктури.

Зупинити війну допомогло тільки міжнародне втручання. У 1992 році Організація Об'єднаних Націй розгорнула першу миротворчу місію в Хорватії. Станом на 2025 рік — тобто понад 30 років потому — міжнародний контингент досі присутній у частково визнаній Республіці Косово.

НАТО провело на території колишньої Югославії дві повноцінні воєнні кампанії та здійснило численні точкові втручання. Однак попри те, що сусіди на Балканах уже не стріляють один в одного, привид тієї війни час від часу все ще нагадує про себе.

Ця книга написана для української аудиторії, тому автора цікавило не лише минуле, а й контекст, важливий для нашого читача сьогодні.

Як на перебіг війни вплинув миротворчий контингент ООН і чи може Україна спиратися на цей досвід?

Як оцінювати дії НАТО саме в динаміці конкретного конфлікту?

Як працювали міжнародні суди, що карали воєнних злочинців?

Розуміння цього досвіду є важливим, адже певні події війни в Югославії мимоволі викликають асоціація з подіями російсько-української війни.