Мирослав Дочинець, «Криничар» та «Горянин». Мирослав Дочинець - сучасний український письменник, журналіст. Мирослав Іванович Дочинець свою літературну діяльність розпочав ще зі шкільних років. Сьогодні стиль автора вражає своєю простотою та глибоким змістом. Автор уміє написати про складне простими словами. Кожен абзац його романів наповнений особливим змістом. Письменник пише так, що, читаючи один абзац, ти можеш і сміятися, і плакати водночас, а потім тільки плакати, і ось зараз знову сміятись. Не дивно, що Мирослав Іванович Дочинець має багато премій та літературних відзнак. Сьогодні кожному українцеві варто познайомитись із творчістю цього письменника. Адже його твори написані для кожного та водночас для всіх. Роман «Криничар» («Криничар. Діяріюш найбагатшої людини Мукачівської домінії» - повна назва роману). У цьому творі автор порушує важливі проблеми: грошей, багатства, служіння, свободи. Прочитавши цей роман, читач зможе дати відповідь на важливі питання: «Чи я є людиною з великої літери? Чи я є вільним від матеріальних благ? Чи вмію я бути корисним для інших?». То хто ж такий «Криничар»? А відповідь у романі. Роман «Горянин» («Горянин. Води господніх русел» - повна назва твору). Це роман про людину та природу, але не лише про природу. Мирослав Дочинець розкриває проблеми сім’ї, людських взаємин, віри та довіри. Чи може сучасна людина так любити природу, як Горянин, і хто ж такий Горянин? Читати перший раз твори Мирослава Івановича Дочинця трохи важко, адже це література, яка має філософський характер, але такі романи варті уваги й того, щоб їх читали, перечитували.

Копнути (чи, правильніше, читнути) глибше «Криничара» від Мирослава Дочинця і враз нагора просочиться цілий потік різноманітних алюзій. Пам’ятаєте легенду про заснування Риму? Двох братів Ромула і Рема кладуть в кошик і пускають на милість швидкоплинного Тібру. А потім їх витягує з води і вигодовує вовчиця. Пізніше, Рема вбито, а Ромул стає першим царем Риму. Так починається історія будівництва Римської імперії. У Дочинця теж присутній подібний момент. Маленького байстрюка в кошику спускають на воду. Його підбирають на виховання, але росте він як Діоген у бочці. Поруч із собакою, яка плекає його своїм молоком. Така зав’язка розповіді про чоловіка, що створив пізніше власну імперію матеріального достатку та духовної величі. Та це не єдина алюзія в книзі. Вже за кілька десятків сторінок відривається переспів шедевру про графа Монте Крісто в закарпатському аранжуванні. Ув’язнення у неприступній вежі. Сусідство із мудрим в’язнем, який вчить різним життєвим примудростям , а потім ще й, взагалі, допомагає втекти із камери. Як то кажуть, ніщо не ново під місяцем. Але от ноу-хау від Дочинця, то всілякі примудрості та таємниці природи та людини, котрими рясно всіяна книга. Тут і поради що робити, аби добре в саду родило, де міст будувати, як забезпечити постійний грошовий потік. Що їсти і як берегти здоров’я та силу. Такий собі посібник мандрівника по дорозі життя. На додачу, соковита мова, в яку органічно вплетено закарпатську говірку. Читати не складно, а навіть, навпаки, цікаво і приємно. Віє справжністю. Читачу будь-якої статі та, мабуть, віку (крім дітей до 14 років) буде цікаво. Кожен знайде щось своє.

Ця книга, як хороше дороге вино. Обидва романи удостоєні Шевченківської премії у 2014 році. І це визнання для них повністю заслужене! Хоча, можливо, не кожен зможе відчути смак даної книги. Або навіть зрозуміти. Оскільки тут точно не гостросюжетні, не динамічні романи. Це філософські думки, поради у красивому оформленні Мирослава Дочинця, з сюжетом який переплітається через філософію. Оцінити зможуть зрілі, дорослі люди, з певним життєвим досвідом. Середньому віку, молоді - (хоча не факт) читання може здатися нудним. Зізнаюсь, у мене виникали думки упродовж перших 100 сторінок - відкласти в бік. Книга ніяк не захоплювала, на відміну від "Лиса", того ж таки Дочинця. Але поступово сюжет став розвиватись, деякі думки автора я став пропускати глибоко через себе. І зрозумів наскільки це все цікаво та корисно. У книзі дуже багато порад, які більшість людей знає. Однак, або забула про них, або не звертає уваги. Дочинець нагадує про важливі речі. Надзвичайно важливі! І разом з тим, окрім насиченості філософією поступово виникає інтерес - чим все закінчиться для головного героя? Із книги "Криничар" ви дізнаєтесь, "як полюбити гроші, щоб вони відповіли взаємністю". Із книги "Горянин" - про любов до свого роду, та вмінню боротись до перемоги! Навіть, якщо вже не має надії на успіх. Можу сказати, дещо у моєму житті ці романи точно змінили. Як мінімум, я став більш економніше витрачати свої фінанси. Раніше сильно не задумувався над економією, і міг купити щось, що особливо мені не потрібне. Однозначно рекомендую до читання!