Книжка є результатом дослідження шляхів самотворення людини в контекстах духу, долі, локально-національних цивілізацій, тих можли востей, що відкриває українська культура. Орієнтиром дослідження стала концепція софійності, що була залучена греко-слов’янською православною цивілізацією як принцип мудрості буття, святості рідної землі, «радісного художества», творчості, архетипу українського менталітету. У книзі висвітлюються питання національного відродження України, особливостей перехідних процесів, характеристик української ментальності, в тому числі настанов кордоцентризму, персоналізму, софійності, онтологічного оптимізму, буттєвої етики, архетипу Слова та парадигми бароко. Розкривається визначення самого феномену національного менталітету через тлумачення символічних формоутворень: Дім – Поле – Храм. У цьому напрямі досліджуваний матеріал ґрунтується на питаннях екзистенції людини та цивілізаційних підстав її розвитку, долі національних цінностей у трансформаційній схемі: історія – метаісторія-постісторія, ейдетики української культури.