У нашій країні досить мало полемічної літератури, тобто напівнаукових книг, які ставлять під сумнів канонічні історичні теорії та подають історичні факти під зовсім іншим, нетрадиційним поглядом. Автор книги сміливо розповідає про іншу історію нашого північного сусіда. Не таку героїчну, як би їм це хотілося, не таку браву, як вони розповідають. Книга доволі емоційна, і написана цілком в такому дусі, в якому люблять це робити пропагандисти з сусідньої країни. Тобто автор воює з ними їхньою ж зброєю. Матеріал викладений в книзі досить цікаво, і він сам цікавий. Я думаю, що ця книга необхідна перш за все для студентів-істориків, які повинні перевірити викладені в ній факти, і або спростувати їх, або сказати, що автор правий. Адже ніхто не заважає спростувати слова автора, якщо дійсно є для цього необхідні історичні джерела. Я думаю таких книг, які б викликали жваву дискусію та стимулювали б історичні дослідження нашій літературі поки що бракує. Однозначно, хороша книга, яка змушує задумуватися.

Альтернативний, але не позбавлений логіки та здорового глузду погляд на вивчення нашої історії та трактування відомих історичних фактів. Ця книга призначена для того, щоб змусити наш вивчати нашу історію. Вчитися аналізувати історичні факти та почати гордитися своїм минулим, гідно сприймати історичні помилки та невдачі, об'єктивно оцінювати вчинки наших історичних персонажів. Чогось ми завжди звикли відчувати комплекс меншовартості та приниження.Ми краще знаємо пригоди мушкетерів ніж історію козацтва. Ця книга не закликає когось переписувати історію, а лише вивчати своє, думати про своє, знати своє, щоб нарешті збудувати країну, яку починали створювати наші предки та кожного разу їм щось ставало на перепоні. Якщо не власна дурість то зрада близьких соратників, які чомусь воліли бути підлеглими нашого близького сусіда ніж паном у своїй рідній землі. Чудова альтернатива тим версіям, які стверджують, що ми всім завдячуємо чужинцям, а самі ніколи не мали власної держави, історії та культури.

Ну наконец-то нам не рассказывают, что Москва была раньше Киева и вообще во всех отношениях первой. Конечно, книге не хватает научной базы, эмоциональность автора играет против него, заставляя подозревать даже в проверяемых, в общем-то, фактах пропаганду. Но в конце концов, если им можно доказывать, что нашего народа не существовало – почему нам нельзя изложить свою точку зрения? Читать это мне определенно было приятнее, чем доводы противоположной стороны. В отличие от московской зауми, этот вариант событий увлекателен и читается легко. Я разговариваю (в основном) на русском и не являюсь националистом, но изложенные факты притеснений по языку (и ладно бы только украинский) меня возмущают. Хорошее противопоставление пропагандистскому натиску из России. Приятно, что книга значится в рекомендованных для студентов-историков. Я не против, чтобы следующее поколение училось по ней, а не по выхолощенному еще в царские времена варианту истории. Мне кажется, стоит рекомендовать ее вообще всем, кто начинает слишком уж прислушиваться к учебникам истории советских времен.