Последний роман Фолкнера. Моя третья прочитанная книга автора. В какой-то степени она отличается от других по сюжету и настроению, но чувствуется фирменный авторский стиль. О чем книга? В небольшом городке Американского юга, в отсутствие хозяев двое работников решают "одолжить" хозяйский автомобиль на несколько дней. А для страховки берут с собой в дело хозяйского внука, 11-летнего мальчика, от лица которого и ведётся повествование. Герои не бандиты какие-то, и в целом очень хорошие ребята, просто на дворе 1905 год, во дворе - первый и единственный автомобиль в городке, и душа требует приключений.. Первые три главы - самые сложные. Вместе с завязкой сюжета паралельно рассказывается предыстория, знакомство с героями, описания местности и не только. Длинные, очень длинные сложные предложения с кучей вставок и пояснений, иногда нужно вдумчиво перечитывать несколько раз, чтоб не потерять нить. Зато дальше появляется динамика, сюжет становится в какой-то степени авантюрный и ироничный, наполненный духом приключений. Но конечно и не без подтекста. Дело происходит, как мы помним, на американском юге, и роман насквозь пронизан темой расизма. Попутно, за чередой приключений мы видим как резко взрослеет и знакомится с некоторыми "взрослыми" сторонами мира главный герой. Как для Фолкнера, роман относительно простой, но в то же время он многогранный и атмосферный. Интеллектуальное удовольствие для читателя и приятное послевкусие.

Це був перший роман Фолкнера, прочитаний мною, і, можливо, варто було почати з більш ранніх творів цієї серії, але це абсолютно ніяк не відбилося на отриманих мною враженнях. В романі представлене ​​життя маленького містечка американського півдня, початку ХХ сторіччя, періоду, коли тільки почали з'являтися на дорогах перші автомобілі, про що і йде мова в "Крадіях". Хоча цей твір не тільки про злочинців, але і про дружбу, про дорослішання, про взаємини, і, головне - про доброту. Головні персонажі абсолютно різні, але це ніяк не заважає їм разом, пройти свої пригоди від початку до кінця і не тільки не розірвати цю саму дружбу, але і винести з усього цього важливий урок. Фолкнер дуже колоритно описує атмосферу всього, що відбувається, так ніби ти сам присутній з цими людьми і знаєш їх особисто. Можливо це така собі казка, трохи комедія, але тим не менше, читаючи, віриш усьому, що відбувається, і приймаєш близько до серця. Тепер перечитаю всього Фолкнера, і впевнена, що кожна книга, як і ця, буде витвором мистецтва.