Ця книга тримає в тонусі майже постійно. Тут більше інтриг, більше небезпеки і більше емоційних моментів. Селена розкривається ще сильніше, і ти починаєш бачити, що за її силою стоїть купа пережитого болю. Є повороти, які реально не очікуєш, і після них історія вже не здається такою простою. Дуже сильне продовження, після якого хочеться читати далі без пауз.

«Корона опівночі» захоплює напругою та моральними дилемами головної героїні Селени. Роман майстерно поєднує динамічні пригоди з внутрішньою боротьбою за любов, свободу та обов’язок перед королівством. Це історія про сміливість, жертви та вибір, який визначає долю не лише героїні, а й усіх навколо.

друга частина фантастичного циклу про адерленську асасинку селену сардотін була не менш захопливою ніж перша. я буквально проковтнула цю книжку за кілька днів і навіть не помічала куди тікають сторінки, настільки мене захопила ця історія. сюжет продовжує розповідати про селену сардотін, вже королівську оборонницю яка змушена виконувати накази короля-тирана якого я досі хочу придушити. ми бачимо як вона виконує свою роботу, як пізнає нові таємниці замку і давні секрети померлої (а може й ні?) магії, як вона знаходить і губить друзів і намагається протистояти злу, що притаїлося десь в недрах палацу, а може й недрах самої країни.. в цій книзі помітно ріст кожного з основних персонажів (їх поки троє: селена, шаол і дорін). кожен з них протягом книги пережив зламний момент, вони зламалися, їх зламали, кожному життя завдало болі і кожен зміг з нею примиритися і зберегти один одного. їх дружба щось дуже цінне, і я сподіваюсь вона протягнеться повз весь цикл. вони захищають одне одного, хоч і роблять це кожен на свій розсуд. я трохи ненавиджу цю частину через те що вона забрала одну з улюблених моїх персонажок, але в той же час розумію що це був важливий момент для подальшого розвитку історії. дорін в цій книзі став сильнішим і нарешті показав своєму батьку (тому самому королю-тирану) що і у нього є власний голос і власні думки щодо політики королівства, за що я їм дуже пишаюся. шаол же навпроти, викликав дуже різні емоції, він часом поводив себе як тупа маріонетка короля і за деякі вчинки хотілось його стерти з книжки, але зламний момент був і він справно виконав свою роль — відкрив шаолу очі на те що "правильно" і "не правильно". світ стає все більш об'ємним і масштабним, з'являються нові раси, нові сюжетні вітки, переплетіння, загадки і таємниці. в кінці нам взагалі дають інформацію, яка змінює сприйняття подій всієї книжки і яка дає сильний поштовх до подальших роздумів над розвитком сюжету. чесно, я навіть не знаю як далі буде розвиватися сюжет, але в 3 книзі селену відправляють на інший континент, в якому ще зберіглась магія, і я думаю що після 3 книги історія змінить свій напрямок на всі 360 градусів.