У другій частині нас більше знайомлять з побутом та інтригами всередині самого замку, ба більше, всередині самого королівства, більше дають побігати в шкурі вовка, більше дають поплакати та поспівчувати вже окріпшому Фітцу, більше дають дізнатися про блазня, про короля, про принців, про любовну лініюще більше лору та історії світу Елдерлінгів. Тому це добре. Розвиток сюжету, завжди йде тільки на користь. І я не знаю, як Робін Хобб так вдається змусити любити одних персонажів, і ненавидіти інших. Я думав, що після Рамсі Болтона та Джофрі Баратеона вже ніхто не зможе змістити їх з трону наймерзенніших "героїв", але не так сталося, як гадалося. Представляю вам принца Регала (якому до речі дуже йде таке ім'я саме українською). Звичайно шокуюча кінцівка, не настільки як буває у трилерах чи детективах, проте все одно розбирає до мурашок. От вміє Робін Хобб прописувати характери, поведінку, емоції, у неї варто повчитися багатьом сучасним письменникам, навіть не у жанрі фентезі. Захоплива історія дорослішання, яка стала вже повністю дорослою!

Королівський убивця - друга книга серії Assassin від Робін Гобб ще більше повна на неочікувані повороти сюжету та різноманітні пригоди. Сюжет. Фітц оговтується після подій у Гірському королівстві, він слабкий і втратив жагу до життя. Та страшні події, які він бачить за допомогою своєї сили, стають причиною того, що Фітц знаходить в собі сили і таки повертається до Оленячого замку. Фітц змінився, він все більше стає схожим на свого батька Чівелрі і цим може викликати ще більше негараздів на свою голову. Так багато людей поряд, але кожен прагне здобути від Фітца свою вигоду: Шрюд, Веріті, Барріч, Чейд, Кеттрікен, Пейшенс та інші – для них Фітц всього лише засіб досягнення потрібної мети. І, навіть, Моллі, яка тепер дуже близько, насправді так далеко від нього як ніколи. Незмога бути поряд з коханою дівчиною робить Фітца ще більш засмученим. Та один друг все таки поряд – Вовчук і хай він не людина, а звір, це не заважає відчувати приязнь до нього. Як же виживе наш герой, чи подолає він негаразди не порушивши при цьому своєї присяги королю Шрюду? Мені дуже подобається мова авторки, особливо як вона описує побут часів Середньовіччя. Вона пише так атмосферно, що ніби то відчуваєш свою присутність поряд з героями, наприклад, куштуючи хліб з сиром на Вояцькій кухні або вдихаючи аромат свічок Моллі.

Розбитим, спустошеним, ніби лялька, яку зламали та викинули - саме таким приходить до тями Фітц Чівелрі після подій в Гірському королівстві. Він почувається замкненим у власному тілі, яке його не слухається. Але правильні люди поруч, яким вдається знайти правильні слова, в буквальному сенсі не лише рятують йому життя, а й змушують прийняти себе таким, яким він став. Попри поразку, хлопець не подарує перемогу супротивнику. Він повертається до Оленячого замку, щоб продовжити свою вірну службу своєму королю. Але надто багато всього падає на його молоді плечі: боротьба з хворобою та власним тілом, нічні вилазки та сутички з перекованими, своєрідне навчання нової королеви тонкощів поводження при дворі, інтриги проти короля, служба на кораблі, сутички з піратами червоних кораблів, перше кохання всупереч короні та поділ власного розуму з королем в очікувані та вовком. Ледь не кожну з цих подій мін має від когось приховувати. І як би дивно це не звучало, але справді вільним він може почуватись лише з вовком, бо це щось більше за звичайну прихильність. Вони стали друзями, братами. І саме тому вовка Фітц має ховати від усіх. Шрюд, Веріті, Кеттрікен, Чейд, Пейшенс, Баріч та навіть Блазень дають хлопцеві зрозуміти, що краще за нього знають, що йому насправді треба робити, нерахуючись з думками самого Фітца. Але що ж іще, окрім послуху та покори чекають від бастарда померлого принца? Світ змінюється, придворні інтриги стають жорстокішими, але доки живий Каталізатор - усе ще можна виправити, бо кожна його дія породжує безліч нових шляхів, що виступають з туману майбутнього...