Книга Контрабандист історій

5
1
Код товару: 1502577
Формат
Товар бере участь у таких промо:
Мова книги
Видавництво
Рік видання
Опис книги

Цією оповіддю Ґеорґі Ґосподінов запрошує читача у звивисту подорож власними спогадами.

Це щира, а тому місцями й щемлива, розповідь письменника про себе: своє дитинство, родину й мовно-культурну самобутність своєї країни, в якій особливе місце займає невимовна особлива тъга, той багаж, що його накопичили багато поколінь. Автор зазирає в глибини свого буття — і відкриває нам таємниці творчості й народження себе як письменника, знайомлячи нас водночас зі своєї батьківщиною.

...Хтось займається контрабандою цигарок і алкоголю, хтось — зброї, а наш товар невидимий і тому небезпечніший. Сканери його не помічають.

Ми носимо прихований надлишковий багаж історій, своїх і чужих.

Письменники, перекладачі й контрабандисти насправді роблять одне й те саме — перекладають, тобто переносять, переміщують бажане, цінне, відсутнє, пригнічене, заборонене...

Характеристики
Кількість сторінок
96
Доставка
Вказати місто доставки Щоб бачити точні умови доставки
Варіанти оплати
Оплата карткою онлайн (через сервіс LiqPay)
Оплата карткою "ДІЯ єКнига (виплата на 18-ліття) - 998,40 грн"
Відгуки
5
1
Анастасія
28 жовтня 2025 р
Контрабандист історій
Незважаючи на свою стислість, твори Ґосподінова у «Контрабандисті історій», є такими ж ліричними та захопливими, як і, наприклад, його «Часосховище». Як каже анотація: цією оповіддю Ґеорґі Ґосподінов запрошує читача у звивисту подорож власними спогадами. Хтось займається контрабандою цигарок і алкоголю, хтось – зброї, а наш товар невидимий і тому небезпечніший. Сканери його не помічають. Ми носимо прихований надлишковий багаж інсторій, своїх і чужих. Я походжу з краю, де люди звикли замовчувати свої історії чи розповідати їх таємно. З краю нерозказаного смутку, де є цілі приховані його поклади. Автор наводить численні приклади туги за речами, які були заборонені під час його дитинства в Болгарії: торти, шоколад, поїздки за кордон, джинси та поп-музика. Думаю, ця тенденція спостерігалася також і в Україні, бо я мимоволі згадала історії, які розповідала мені мама про те ж саме. В одному з розділів Ґосподінов роздумує над словом тъга – "це не sadness, не зовсім sorrow і не меланхолія… Ніби намагаєшся проковтнути щось таке, чого не хочеш сказати, не можеш сказати, якийсь прихований здушений плач". Хоч я і не повністю могла розуміти конкретні речі (та їх відсутність) з дитинства автора, проте думками поверталась до свого. Я людина дуже меланхолійна і зараз з вами поділюсь дечим інтимним. В цій книзі є думка, яка дуже довго сиділа в мене в голові, але я не могла її сформулювати та висловити. Я перечитала це речення двічі, тричі і в мене на очі виступили сльози.
Виникли запитання? 0-800-335-425
Зв'язатися
321 грн