Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко — український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч, засновник художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Має почесне ім’я «батька української прози». Його повісті, сюжети яких розгортаються поза соціальними конфліктами, з ідеально-побожними героями, є типовим зразком українського сентименталізму.

Дана збірка містить два твори автора — «Конотопська відьма» та «Маруся». «Конотопська відьма» — сатирично-фантастична повість, що розповідає про козацьку старшину, сотника славної конотопської сотні Микиту Уласовича Забрьоху, його писаря Прокопа Ригоровича Пістряка та відьму Явдоху Зубиху. «Маруся» — сентиментально-реалістична повість. Перший прозовий твір нової української літератури.