Так багато чекала від цієї книги, мабуть тому вона мене і розчарувала. Загалом в романі чудово висвітлено більшість людських пороків: жага до влади, бездумне підкорення релігіям, створення кумирів, боготворіння зовнішньої краси, створення моральних меж та засудження всіх, хто їх наважується порушити. Більшість з усього того, що висміює Курт Воннегут у цьому романі можна відшукати і у власній поведінці. Книга ще й про те, як, на перший погляд, геніальні відкриття можуть призвести до катастрофи. І про те, що кожен наш вчинок може мати наслідки (і не завжди приємні). Та особисто мене книга не надихнула. І читалася досить повільно та чомусь складно. Єдине - це видання може підштовхнути до роздумів про істинні цінності. А якщо приміряти на себе когось із головних героїв - то доведеться відповісти собі на чимало, не завжди, зручних питань. Не радила б її читати поспіхом чи в громадському транспорті. Скоріш за все, аби максимально вловити вписані між рядків смисли - читати потрібно спокійно та вдумливо.

Майстерний роман «Колиска для кішки» геніального письменника Курта Воннегута дивує та заводить в ступор читачів з перших сторінок. Роман не легкий, багатошаровий та неймовірно заплутаний. Це антиутопія, з самобутнім сюжетом. Книга розповідає про жахливий винахід, який може зруйнувати весь світ. Книга про людей та про їхню природу. На початку розповідається про винахідника, який винайшов ядерну бомбу. Молодий журналіст відкриває сутність життя, вже покійного науковця, через призму дітей т а рідних винахідника, які отримають у спадщину жахливий секрет зброї масового знищення всього живого на планеті. У книзі якісно описані моменти того, до чого призводять бажання до плотських задоволень, та жага до влади. Окрім цього, автор у романі вигадав дуже цікавий своєрідний напрямок у релігії. Читач розуміє, що релігія була створена для того, щоби тримати людей під контролем у замкнутій країні. Книга має якісне, лаконічне оформлення, папір цупкий, жовтуватого кольору. Автор пише дуже маленькими, односторінковими розділами. Переклад досить хороший. Рекомендую всім фанатам антиутопій!

Перед тим, як прочитати цю книжку, я чула про неї багато відгуків, серед яких були, як хороші, так і негативні. І я вирішила скласти власну думку про "Колиску для кішки". Моє враження, після прочитання, опинилось десь посередині. Не можу сказати, що вона була аж такою не цікавою, але й в захваті, я від неї не була. Один чоловік, який називає себе Йоною, вирішив написати книгу під назвою «День, коли закінчився світ». В ній він хотів описати лише один день з життя головного творця ядерної зброї, а саме той момент, коли атомну бомбу було скинуто на Хіросіму. Чим займався вчений в той час? Чи відчував докори сумління? І чи шкодував про свій винахід? Як виявляється, вчений винайшов ще одну зброю масового знищення – Лід-9, це речовина, краплина якої здатна знищити все живе. І коли ця речовина опиняється в руках людей, які зовсім не усвідомлюють всієї небезпеки і відповідальності, а використовують Лід-9 для вдоволення власних бажань, тоді це може привести до глобальної катастрофи. Кажуть, що родзинкою творів Курта Воннегута, є іронія. Можливо, і так, але інколи це був просто абсурд. Також автор тут вигадує релігію Боконізм, за допомою якої відбувається маніпуляція масами. За Бокононом, «пророком» боконізму, все на світі, власне, й сам боконізм – брехня, а тому не варто намагатися щось зрозуміти, потрібно просто вірити. Для боконіста правда — це брехня, а брехня — це правда. Тому, що спасіння лише у вірі. Боконністи вірять у те, що людство розбите на групи, які несвідомо виконують божу волю. Таким чином автор хотів донести, що в кожній релігії є частина вигадки, яку придумали спеціально для маніпуляцій. А взагалі основною думкою в книжці є те, що все на світі – це фарс і омана. Хочу сказати, що в книжці немає жодного наукового підгрунття, а ядерну бомбу було використано лише для привернення уваги. Весь сюжет – це просто вигадка автора, написаний в стилі наукова-фантастика. Книжка читалась швидко, але, чомусь, важкувато, хоча сюжет засвоювався добре. Оцінка: 7/10.