Коли Ніцше плакав

«Коли Ніцше плакав» - роман з вигаданим сюжетом, але з реальними персоналіями, відомими у медицині, філософії, психології, літературі. Цим він і захоплює. Події у романі відносяться до 1882 року, Відень (Австрія).
Вплетені у сюжет цитати з робіт Ніцше переконують у глибині розуміння їх автором. Саме через художній текст (роман) легко сприймається філософія Ніцше. Упродовж життя він змінював погляди, однак деякі істини залишились «викарбуваними на камені» - «Пізнай самого себе».
На основі біографічних довідок, листів, даних про здоров’я змальований характер філософа. У творі представлено реальні листи Вагнера, Ніцше.
Яскраво показана криза середнього віку із вихід з неї, що переживає головний герой Йозеф Бреєр. Особливу симпатію у читача викликає молодий і допитливий Зік Фрейд. Також порушена проблематика свободи вибору жінки у порівнянні з чоловіком.
Вразили метафори філософа про головні болі як перейми мозку, після яких народжуються думки і твори. Через сльози у терапії часто приходить очищення, саме так і з героями.
Головна інтрига – метод лікування Ніцше, межа між «я-пацієнт» та «я-лікар».

Истории знаменитых людей, всегда привлекали меня. И личность Ницше не исключение. Именно эта фамилия в названии книги меня и привлекла. К тому же на момент прочтения, я слишком часто слышала о данной книге.
Данное произведение-это отлично построенная фантазия совмещенная с реальностью.
А что было бы, если бы Фридрих Ницше обратился за помощью к психотерапевту? А если бы его привели туда, против его воли?
Из книги "Когда Ницше плакал" я узнала для себя много нового и интересного. И не только по психоанализу, но и историю знаменитого во всем мире немецкого философа, Фридриха Ницше.
Ялом отлично сплел свою паутину. Он занимательно построил выдуманную историю вокруг реальной жизни знаменитости.
Философские мысли автора хочется запоминать и применять в собственной жизни.
Мне кажется, что я больше не могу жить без подобной литературы.
Ведь всегда хочется учится на ошибках других людей.

"Одиночество никак не зависит от наличия или отсутствия людей вокруг. "

"когда никто не слышит, начать орать вполне естественно"

Якщо ви ще і досі незнайомі з творчістю Ірвіна Ялома, тоді ця книга чудово продемонструє усі вміння автора, де текст несе фантастичну глибину та простоту викладу, що надзвичайно важливо у цій темі.Ця книга — фантазія автора про те, що було б, якби три найвизначніші особистості XIX століття зустрілися та почали надавати психотерапевтичну допомогу один одному. Ф. Ніцше останні десять років свого життя провів у психіатричній лікарні, але одужати так і не зміг. В цей час в Австрії працював доволі успішний лікар Броєр, до якого Ніцше хотів потрапити на консультацію, але так і не здійснив задуму. Тому автор і вирішив написати твір про те, як би склалися долі філософа і лікаря, якщо б Ніцше таки лікувався в Броєра. І чарівна незнайомка у книзі таки вмовляє Броєра стати лікарем для Ніцше. Але під час лікування відбувається обмін ролями лікаря і пацієнта, і вже не зрозуміло хто кого лікує, і хто справжній пацієнт. Це дуже глибокий та чуттєвий твір про найпотаємніші сторони людської душі, про найбільш приховані хвилювання і думки, які відкрити самому собі часто не вистачає духу, а не те, щоб зізнатися перед іншими. А ще в книжці йдеться і про молодого юнака Зігмунда Фройда, який згодом стане відомим на весь світ.

"Коли Ніцше плакав" - вигадана історія про реальних людей. Хоча, як стверджує автор, історія могла б бути навіть цілком реальною, так як за основу взяті реальні факти, а те, що не перший погляд видумка, могло бути навіть цілком реальним.
Перше, що найбільше сподобалося, це те, що в центрі історії Ніцше, мене завжди приваблюють книги про видатних людей, подобаються біографії, ця книга звісно ж не біографічна, але вона розповідає проміжок із життя людини, яка ввійшла в історію філософії на вічно, чиї думки поділяють і оспорюють уже не одне покоління. Звісно ж, як і більшість талановитих людей Ніцше отримав свою славу, уже після смерті, а за життя жив у бідності, злиднях і хворобі. Саме один із таких проміжків із життя генія розповідає в цій історії інший геній сучасності.
Із мінусів, це те, що історія троха затягнута. Це моя друга книга Ірвіна Ялома, першою була "Шопенгауер, як ліки" і цю історію, я проковтнула на одному диханні, чогось саме такого очікувала і від Ніцше, але, на жаль, книга далася трохи складно.
Хочеться тепер почитати біографію Ніцше, щоб більше для себе зрозуміти про те, який він.
Варто прочитати, щоб відкрити для себе Ніцше не лише, як філософа, а і людину.

Книга «Коли Ніцше плакав» написана знаменитим американським психіатром, професором психіатрії Стенфордського університету Ірвіном Яломом. В своїй новій книзі Ялом не стан змінювати свій літературний стиль, який він використовував у попередніх книгах. Книга написана у жанрі художньої психології. За основу головних героїв автор взяв відомого австрійського психотерапевта доктора Йозефа Броєра та не менш видатного німецького філософа Фрідріха Ніцше. Книга є ключем до розуміння філософії, яку проповідував Ніцше. По сюжету книги у Фрідріха Ніцше наявні серйозні проблеми зі здоров’ям і єдиним хто йому може допомогти виявляється Йозеф Броєр. Книга віддзеркалює глибокі особисті цінності, які були притаманні головним героям. Автор прекрасно передав почуття, які як стихія кипіли в душах Фрідріха Ніцше та Йозефа Броєра. Книга читається легко, а також має цікавий сюжет. Автор зачіпає багато філософських питань, які століттями турбують філософів, та пропонує свій варіант відповіді. Автору вдалося поєднати художній вимисел та психологічну теорію та створити книгу, яка буде цікава усім без винятку. В процесі читання книги, здається, що головні герої міняються ролями і вже Ніцше стає лікарем, а Броєр філософом.

Ця книга однозначно не є насиченою подіями та не захоплює подих – навпаки, я читала її достатньо довго, не осилюючи більше 50 сторінок за підхід. Тим не менш, це зовсім не значить, що вона погана – вона просто інша.
Мені ця книга Ірвіна Ялома точно сподобалась, адже змушувала думати про такі важливі речі, як справжні мотиви наших дій (ідея того, що всі наші дії націлені на покращення нашого власного добробуту, якими б альтруїстичними на перший погляд вони не були), розуміння себе (ось тут було цікаво аналізувати шлях головного героя, Доктора Броєра, до цього розуміння), суть наших взаємовідносин з іншими людьми та багато-багато іншого.
«Коли Ніцше плакав» подарувала мені звичку читати книгу з маркером та виділяти всі цитати, які здаються цікавими чи корисними. У цій книзі таких цитат було безліч, мені навіть складно перерахувати найважливіші для мене.
Чогось я впевнена, що до цієї книги я повернусь ще не раз – хоча б заради цитат, багато з яких є надзвичайно суперечливими, але в цьому і є їхня цінність. Мені, як і багатьом іншим, цікаво шукати відгук у собі та такі провокативні ідеї, потрошки будуючи власну думку та позицію.