Нарешті мені випала нагода познайомитися з творчістю Роберта Джордана. Сюжет. У Віддаленому селищі, де життя йде своїм розміреним ходом, всі готуються до святкування Бел-Тайну. Дорослі займаються своїми справами, а молодь з нетерпінням чекає на свято – цього року має бути щось неймовірне, бо до селища завітав справжній менестрель, у корчмі зупинилися чужинці - леді та її супровідник і найголовніше, до селища має приїхати крамар і привезти справжні феєрверки. Та святкування так і не відбулося – на Емондів Луг напали потворні траллоки. Взагалі дивно, але вже після нападу стає зрозумілим, що траллоки наче шукали когось конкретного, а не просто жадали випадкової наживи. Наші герої – троє звичайних хлопців: Ранд, Метт та Перрин в супроводі наполегливої дівчини Егвейн та ще кількох людей (не буду казати кого, бо спойлер) мають покинути своє селище для того, щоб врятувати його від наступних таких нападів. Отже, ми вирушаємо в подорож повну пригод та несподіваних зустрічей. Колесо часу – це неймовірний фентезі світ з Айз Седай, з відродженими Драконами, з купою всіляких потвор, з головним втіленням зла Мороком. Світ, прописаний так майстерно, що хочеться повертатися до нього знов і знов. І, хоча зустрічалися відгуки, що для когось Джордан пише надто розмірено і книгу важко читати, я з цим категорично не погоджуюсь – мені все ідеально. Останні сто сторінок взагалі переповнені подіями, нудно точно не було. І, до речі, в книзі нема сцен 18+ (ані жорстоких, ані інтимних). Дуже добре, що Колесо часу – перша книга великого циклу, а отже попереду ще багато насолоди від читання і я чекаю на наступні книги з нетерпінням.

Після книг Брендона Сандерсона я рідко знаходжу дійсно хороше для мене фентезі. А оскільки Брендону доручили дописувати останні книги Роберта Джордана (автор пішов із життя, так і не дописавши свій цикл), то значить мені має сподобатися. Саме так і сталося. Події книги відбуваються з трьома хлопцями з містечка Емондів Луг: Ранд, Мет та Перрін. Легенди минулого починають повертатися  у теперішній час. Але чому вони зачіпають саме цих хлопців?  Разом із Айз Седай Морейн, стражом Ланом і ще деякими персонажами із містечка книга відправляє нас у дивовижну і небезпечну подорож, щоб розгадати всі загадки і вплутатися ще в більш нереально долю світу. Детальні описи створюють відчуття реальності. Чим більше дізнаєшся про цей виданий світ тим більше хочеться читати далі не зупиняючись. І якщо спочатку не зовсім розумієш де ти і хто всі ці люди, то під кінець стає вже мало тієї інформації, яку подав автор, і потребуєш добавки, берешся за наступну книгу циклу, щоб дізнатися ще більше. І якщо на початку персонажі подобалось не дуже (взагалі не подобались), то чим більше знайомишся з ними вони стають як рідні, дещо нагадує знайомство з людиною в реальному житті. Особливо мені припав до душі Лан, у нього така історія минулого.

Нарешті початок епічного фентезійного циклу виходить українською мовою! Насправді, купуючи цю книгу, я знав про неї тільки в контексті "оцею штукою Мартін надихався, пишучи Гру престолів". Ні про автора, ні про сам цикл мені не було відомо. Але коли поштою прийшов величезний том на майже вісімсот сторінок і я поринув у читання, то буквально потонув у цій сазі. На тиждень всі справи, від роботи до сну, стали просто незручностями, які заважають читати. Автор виток за витком виплітає свою історію. Його надзвичайно живі персонажі можуть потрапити у ваше серденько, захоплювати, злити, дратувати, але не залишать байдужими. На відміну від багатьох персонажів сьогодення, вони не є картонними героями, яким все падає у відкриту долоньку. Вони живі люди, що мають свої переживання і страхи. Живуть у своєму маленькому світі, який починає стрімко мінятись і тягне їх за собою. І ці події змінюють і їх самих. Або відкривають ті речі, котрі були заховані десь глибоко. Сором'язливий стає мужнім. Жартівник стає похмурим. Роберт Джордан змушує героїв мінятись або змінювати ваше ставлення до них, розкриваючи нові пазли історії. Ти тонеш в історії, бо автор на контрасті розповіді про побут та звичай непересічних людей вплітає легенди і магію. Він з таким самим захватом розповідає про свято весни Бел-Тейн у невеличкому селищі фермерів Елмондів Луг, як і про давні війни, зниклі країни та древні пророцтва. Так, не варто порівнювати Око Світу з Елріком з Мелінборо чи Володарем Кілець. Бо тут епоха легенд вже пройшла. Великі магічні дива і багатотисячні війни залишились в піснях менестрелів. Але Велике Колесо плете свій візерунок. І саме тому ті дива і магія, які поступово виливаються з сторінок, сприймаються реальніше, ніж будь-які інші. Читаючи про погоню в Окові Світу ти озираєшся, так ніби це ти мчиш разом з товариством на ще одному замиленому гарячому коні, а позаду в ночі реве гурт почвар. Це ніби ти зачаровано слухаєш пісню "Про велике полювання", сидячи біля комину у великій залі корчми. Ніби в тебе німіють руки від тих ударів, що сиплють поторчі на твій меч. Це ти куштуєш той неймовірний овочевий пиріг Мандрівного Народу. Це ви вдвох мечетесь в кошмарах під поглядом зловісного Мороку. Книга залишає відчуття гурмана, котрий нарешті знайшов омріяний ресторан з мішленівськими зірками, після року дієт напівфабрикатами. Закриваючи останню сторінку думаєш: "Оце так-так. Божечки, неймовірна пригода!" Озираєшся, і щиро здивований - на тобі не старий запилючений дорожній плащ з каптуром, а поруч кішка замість вірної бойової сокири. Мені хочеться ще. Я б написав це капсом, якби не правила щодо рецензій. Бо світ Колеса часу величезний і живий. А мури славетного міста Тір справді такі міцні, що від Світотрощі жодне військо їх не взяло? Чому пустельний народ аїльців воює з усім світом? Що живе в Імлистих Горах? Що сталось з флотом яким три тисячі років тому послали за океан? А за Хребтом світу хтось живе? Я хочу все це дізнатись. І готовий стоптати довгі дороги своїми чобітьми разом з новими і старими героями. Саме тому не минуло й двох діб після прочитання останньої сторінки Ока Світу, а я вже оформив передзамовлення на другий том з циклу. Велике колесо обертається і нам знову пора до пригод і небезпек. Не шкодую жодного золотого витраченого на цю книгу. Бо заплатив я не за папір, а за мандрівку до іншого світу.