Цікаве це відчуття для читача - читати класичний роман зараз, у 21 столітті. Здавалося б, чого вже тільки ми не знаємо про кохання, пристрасть, шлюб, зраду чи життя в старій Англії. Наче все відомо і все давно обговорено. Але! Але Лоуренс і зараз на часі, хоча тема вже давно не нова. Знуджена заможна молода панянка, нещаслива у своєму шлюбі із ще більш заможним молодим паном, знаходить утіху в обіймах робітника свого ж чоловіка. Сюжет як сюжет. Проте як же це гарно та смачно написано. Місцями невинно і цнотливо (читаючи, хочеться кричати: дайте більше! покажіть іще!). Місцями гостро та вульгарно, коли таки червоніють щоки від сказаних героями слів чи описаних сцен). Без надлишкової драми, що часто притаманна класичним романам. Без надлишкової наївності, хоча фінал приємно дивує своїм чуттєвим і глибоким (хоч і умовним, на мій погляд) гепі-ендом (я, якщо чесно, ставила на провал у всіх цих любовних трикутниках, або на чиюсь смерть; каюсь). Роман читається легко, захоплено і на одному диханні. Це історія для приємних вечорів за чашкою чаю (Англія ж, як не як) і чимось солоденьким на додачу. Хоча тут цим солодким може бути і сам роман :)

На жаль, класичні романи зараз не в моді. А це один із гарних зразків. Коли читаєш книгу, то вона видається цілком пристойною, наскільки це можливо. І ситуація зрозуміла. Молода дружина, хоче пізнати кілька миттєвостей людського щастя. Її чоловік, багатий аристократ, який через свою інвалідність не можу виконувати свій "чоловічий обов'язок". Спочатку Конні, сам так звуть головну героїню, приймає своє становище з розумінням. Та згодом вона розуміє, що ніколи не стане щасливою, якщо буде лише вірним другом своєму чоловіку. Вона випадково знайомиться із молодим лісником, що проживає у лісі недалеко від маєтку. У неї щоразу частіше виникає бажання подихати свіжим повітрям, прогулятися біля лісу. Там їй спочатку достатньо розмови, ба самої присутності мужнього, красивого та дужого лісника. Та згодом, вона переходить границю дозволеного. Вони стають коханцями. Конні втрачає голову. Вона бігає до хатинки лісника, щоб насолодися гріховною насолодою. Вона готова визнати ці стосунки не простою інтрижкою, а справжнім коханням. Та чи це так? Що на неї чекає? Роман було опубліковано у 20-х роках минулого століття. Тоді це був по-справжньому шокуючий твір. Відверті сцени змушували червоніти дам та викликати неабияке обурення у критиків. Сьогодні ця історія швидше за все нічим нас не здивує. Але цікавим є те, як автор подав сам твір, як описав усі події та діалоги. Книга і досі викликає бурю відгуків. Є ті, які звинувачують і автора і героїв у непристойності та заплямуванні образу англійської благочестивості. Та ті, хто вважає це чи не першим проявом відваги на дорозі пошуку себе та власного щастя, не залежного від чужих суджень. Назвати твір шедевром я не можу. Це щось посередині. Але можливо автор і не мав на меті створити шедевр?