Коханці Юстиції
Паперова книга | Код товару 840574
Yakaboo 4.2/5
Автор
Юрій Андрухович
Видавництво
Meridian Czernowitz
Мова
Українська
Рік видання
2018
Ілюстратор
Артем Колядинський
Кількість сторінок
304
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
70х100/16 (~175х245 мм)

Усе про книжку Коханці Юстиції

Автор «Коханці Юстиції» – «патріарх української літератури», сучасний український поет, письменник і публіцист, лауреат літературної премії Центральної Європи ANGELUS Юрій Андрухович. Його книжки перекладені багатьма європейськими мовами. Цей роман він писав 27 років. На перший погляд це не роман, а вісім з половиною оповідань, зв'язаних не сюжетно, а загальними настроєм і атмосферою. Остання розповідь об'єднує і пояснює всі попередні. Описані події відбуваються в VII – XX століттях у Галичині. Читач побачить злочинців, котрі постали перед судом імперій-окупантів: австро-угорською, польською, німецькою, радянською. У книзі описані не тільки жахливі й огидні злочини, а й слабкості та пристрасні захоплення злочинців. Покарання за них не завжди є об'єктивними, але часто жахливими. Більшість персонажів мали реальні прототипи, також, як і їхні злочинні діяння. Під час написанні автор ґрунтувався на архівних матеріалах. Але це не наукова історична праця, тому Ю.Андрухович часто використовує алюзії на деякі історичні факти.

Книга «Коханці Юстиції» буде цікава всім, хто ще не знайомий з творчістю Юрія Андруховича і тим, хто добре його знає, цінує і чекає на нові твори. Захопить цей твір і любителів постмодернізму, представником якого в українській літературі вважають Ю.Андруховича європейські літературні критики.

Ті, хто вже встиг прочитати книгу «Коханці Юстиції» – останній твір Ю. Андруховича, залишають схвальні відгуки про захопливі історії галицьких душогубів.

Замовити й купити книгу «Коханці Юстиції» українською мовою можна в нашому інтернет-магазині. Тут же можна ознайомитися з іншими новинками з цікавої для вас теми.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Юрій Андрухович
Видавництво
Meridian Czernowitz
Мова
Українська
Рік видання
2018
Ілюстратор
Артем Колядинський
Кількість сторінок
304
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
70х100/16 (~175х245 мм)
Рецензії
  •  
    Шкода грошей за оце 59% користувачів вважають цей відгук корисним
    Першочергово хочу сказати, що обкладинка цієї книги - це плагіат на роман Донни Тартт "Щиголь".

    Маленькі фірми часто копіюють видатні бренди в надії стати такими ж успішними, а то й перевершити їх, але вкрай рідко кому це вдається. І ця спроба - також невдала!

    Я купив цю книгу з цікавості. Подумав, що під відомою обкладинкою, яка є лицем зовсім іншої книги, може ховатися щось не менш захопливе і цікаве. Але отримав тільки розчарування.

    По суті, це збірка недолугих оповідань, сюжети яких ніяк не по'язані один з одним. Хаотичні, незрозумілі, жорстокі та надумані. Мова написання неохайна та гірка - недарма цей "роман" автор почав писати ще 27 років тому!
    Читається напрочуд важко, імена персонажів сприймаються негативно, наприклад - Самійло Немирич.
    Ці оповідання не можуть бути повчальними, вони не навчать чогось доброго, а тільки залишать неприємний осад. Це дуже своєрідна література.
    Особисто в мене склалося враження, що у автора збочена уява та хибний світогляд.

    Ця книга не варта уваги.
    Та ще й за такі гроші!
    277 грн. тут, а в магазинах 300 грн. та більше. В той час коли видання аналогічного об'єму (300 стор.) коштують 90-140 грн.
  •  
    Ніц не знаю. Мені сподобалося. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    …А потім ти перегортаєш триста першу сторінку і думаєш: «Господи, дякую, що я із Західної України».
    Та ні. Якщо серйозно, то знання географічних особливостей та топонімів Прикарпаття, батьківщини Юрія Андруховича, автора «Коханців Юстиції», неабияк корисне при прочитанні вищезгаданої книги. Річ у тім, що саме у містах та селах Івано-Франківщини герої параісторичного роману у восьми з половиною серіях вчиняють (свідомо чи несвідомо) те, завдяки чому і потрапляють на сторінки творіння Андруховича.
    «Коханці Юстиції» - черговий доказ того, що удосконаленню [сарказму] немає меж. Не знати, чи пошле ще українській землі Бог митця, подібного Юрію Андруховичу, котрий у такому ж жартівливому тоні буде доносити до нас такі серйозні істини. «Нехай завершиться правосуддя. Нехай загине світ» - епіграф роману, по суті, початок початку. І увага! Підпис: «Стародавній суддівський жарт». Можемо тільки припускати, чи той сміх у письменника є подібним до Лесиного «крізь сльози», чи то саме у гумористичному сприйнятті минувшини та сучасності він бачить єдиний вихід.
    Образ примари цирку, що супроводжує нас від одного брунатного форзацу до іншого, створює якраз ту атмосферу абсурду та божевілля, про яку вже не раз згадували, характеризуючи творчість Андруховича. Серійні вбивства, обезголовлені трупи, розбещення неповнолітніх, злочини супроти святої церкви, катування винних та невинних, «ідейні зради і зради заради ідеї». Здається, тільки Андрухович міг переплести все це в одному романі, об’єднавши навколо прекрасної Юстиції всіх її Коханців.
    Якщо говорити по правді, то 10 років мовчання дійсно були варті того. Жаль тільки, що юність не дозволяє виконати прохання п. Юрія та допомогти дописати іншу половину дев’ятої частини роману. Та чи потрібно?

    П. С.: дуже дивно, що людям подобається тільки все готово подане на тарілочці. Коли ж вони раптом прочитують більше 140 сторінок книжки за триииста гриивень і не бачать, як їм здається, логічної "цепОчки", починається справжній читацький бунт. Спробуйте заглянути глибше, якщо ваша ласка (можете навіть зняти таку нахабно плагіатську обкладинку. Може, стане легше).
Купити - Коханці Юстиції
Коханці Юстиції
240 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Юрій Андрухович
Юрій Андрухович

Юрій Андрухович (нар. 13.03.1960) – поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Народився у  Станіславі (нині Івано-Франківськ). Автор поетичних збірок «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія» (1997, 2002) «Пісні для мертвого півня» (2004) та вибр...

Детальніше

Рецензії Коханці Юстиції

4.2/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Шкода грошей за оце 59% користувачів вважають цей відгук корисним
    Першочергово хочу сказати, що обкладинка цієї книги - це плагіат на роман Донни Тартт "Щиголь".

    Маленькі фірми часто копіюють видатні бренди в надії стати такими ж успішними, а то й перевершити їх, але вкрай рідко кому це вдається. І ця спроба - також невдала!

    Я купив цю книгу з цікавості. Подумав, що під відомою обкладинкою, яка є лицем зовсім іншої книги, може ховатися щось не менш захопливе і цікаве. Але отримав тільки розчарування.

    По суті, це збірка недолугих оповідань, сюжети яких ніяк не по'язані один з одним. Хаотичні, незрозумілі, жорстокі та надумані. Мова написання неохайна та гірка - недарма цей "роман" автор почав писати ще 27 років тому!
    Читається напрочуд важко, імена персонажів сприймаються негативно, наприклад - Самійло Немирич.
    Ці оповідання не можуть бути повчальними, вони не навчать чогось доброго, а тільки залишать неприємний осад. Це дуже своєрідна література.
    Особисто в мене склалося враження, що у автора збочена уява та хибний світогляд.

    Ця книга не варта уваги.
    Та ще й за такі гроші!
    277 грн. тут, а в магазинах 300 грн. та більше. В той час коли видання аналогічного об'єму (300 стор.) коштують 90-140 грн.
  •  
    Ніц не знаю. Мені сподобалося. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    …А потім ти перегортаєш триста першу сторінку і думаєш: «Господи, дякую, що я із Західної України».
    Та ні. Якщо серйозно, то знання географічних особливостей та топонімів Прикарпаття, батьківщини Юрія Андруховича, автора «Коханців Юстиції», неабияк корисне при прочитанні вищезгаданої книги. Річ у тім, що саме у містах та селах Івано-Франківщини герої параісторичного роману у восьми з половиною серіях вчиняють (свідомо чи несвідомо) те, завдяки чому і потрапляють на сторінки творіння Андруховича.
    «Коханці Юстиції» - черговий доказ того, що удосконаленню [сарказму] немає меж. Не знати, чи пошле ще українській землі Бог митця, подібного Юрію Андруховичу, котрий у такому ж жартівливому тоні буде доносити до нас такі серйозні істини. «Нехай завершиться правосуддя. Нехай загине світ» - епіграф роману, по суті, початок початку. І увага! Підпис: «Стародавній суддівський жарт». Можемо тільки припускати, чи той сміх у письменника є подібним до Лесиного «крізь сльози», чи то саме у гумористичному сприйнятті минувшини та сучасності він бачить єдиний вихід.
    Образ примари цирку, що супроводжує нас від одного брунатного форзацу до іншого, створює якраз ту атмосферу абсурду та божевілля, про яку вже не раз згадували, характеризуючи творчість Андруховича. Серійні вбивства, обезголовлені трупи, розбещення неповнолітніх, злочини супроти святої церкви, катування винних та невинних, «ідейні зради і зради заради ідеї». Здається, тільки Андрухович міг переплести все це в одному романі, об’єднавши навколо прекрасної Юстиції всіх її Коханців.
    Якщо говорити по правді, то 10 років мовчання дійсно були варті того. Жаль тільки, що юність не дозволяє виконати прохання п. Юрія та допомогти дописати іншу половину дев’ятої частини роману. Та чи потрібно?

    П. С.: дуже дивно, що людям подобається тільки все готово подане на тарілочці. Коли ж вони раптом прочитують більше 140 сторінок книжки за триииста гриивень і не бачать, як їм здається, логічної "цепОчки", починається справжній читацький бунт. Спробуйте заглянути глибше, якщо ваша ласка (можете навіть зняти таку нахабно плагіатську обкладинку. Може, стане легше).
  •  
    Файно!!! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Колись я зустрічався з дівчинкою, яка захоплювалася Андруховичем. Тоді я і побіг до книгарні, треба було теж познайомитися з творчістю. На той час взагалі було модно говорити про творчість пана Юрія., а я щось і не дуже був у темі.
    Старша пані, дуже інтелігентного вигляду, яка була продавцем вручила мені «12 обручів» - «я прочитала всього Андруховича, але це найліпше, у цій книзі він весь»
    З того часу пройшло щось більше 15 років, я багато чого з того часу зрозумів, як мені здається в житті (принаймні досвіди були різні), перечитав мабуть таки всього Андруховича, і з другого разу і закайфував від його мови у вже сказаних «12 обручів» (не знаю чи дійсно зрозумів роман, зрештою – вартісна книга – це і є саме життя, і зрозуміти його насправді не дано нікому. А мова у А. розкішна).
    І ось (як пишуть критики і знаючі люди), після дев’ятирічної перерви Юрко Андрухович випускає новий роман. Тепер моя вже черга зі знаючим виглядом казати «це найкраще на цей день. Тут весь Андрухович». Захвату моєму нема меж. Тут дійсно все: тонка іронія, змішання часів і епох, відчуття мови. І блін, постмодерн нібито і мертвий, але живіший всіх живих.
    Почав писати автор ці окремі новели ще в 90-их, в часи коли постмодерн лютував. Тому і дзвонять його середньовічні злодії на велосипедах і шлють смс-ки. Ах так, твір про різномастих різномастих злочинців і збоченців людського роду і їх різновиди: злочинці, бандити, ґвалтівники, содоміти, шаблековтачі, авантюристи, алхіміки і шльондри, куртизанки, заклиначі зміїв, солодії, дияволопоклонники, шпигуни та розстрижені монахи. А також злодії, батяри, гопники, агенти кґб, повії, ведмежатники і інші люди доброї волі. І, звичайно, напівміфічний, і улюблений Андруховичем цирк «Ваґабундо»
    І починається вона з Самійла Немирича, дрібного шляхтича, веселого гуляки, хвацького рубаки, того самого що «мав півміста друзяк і півміста курвів». Ну та в час тотальної політкоректності, саме цю історію, про дівча з пляцками всує майже не згадують, а то ще образяться феміністки. І саме тут автор і розкриває зразу ж свій глобальний задум – дати національному міфотворенню ще одну розкішну галузку, якої в нас здається нема (або є підкреслено клачово правильні Довбуші), а саме – ґенезу національного бандитизму. Бандитизму, позбавленого фальшивої «душевності» і дибільного оромантизовування («владімірскій централ», мать його). Але всі герої прописані фактурно і рельєфно. В змалюванні Самійла власне з іронічним підтекстом все таки видно якесь, дозволю собі це слово – захоплення. Захоплення автором характером вільних козаків, нехтування життям (своїм та чужими), і , якось іронічно і … постмодерно чи що – так – пошук вищого сенсу життя, якесь знудження світом, блискучий інтелект православного шляхтича, який врешті-решт, як кажуть, зрікся світу і пішов у монастир.
    Про БС (Богдана Сташинського) який вбив СБ (Степана Бандеру), для мене таки найцікавіше. Самого Сташинського автор називає не інакше як твариною (мій покійний дідусь однозначно називав його «заразою»), показує повну аморальність чувака, і… виводить саме його героєм…
    Степан Бандера у автора саме «Провідник» з великої букви. І, попри показову ліберальність, відчувається якесь інтимне прямо особистісне почуття Андруховича до вождя. Мабуть таки, Андрухович відносно до мене старший на покоління (вчився в одній школі з моєю мамою), і Бандера для них ще був живий, ще недавно його вбив Сташинський, і він ще не був легендарним , десь казковим персонажем, а таки впливовим політиком, який показував прямі і реальні шляхи до Незалежності України. А ось вбивця… Вбивця є вбивцею, він брудна тварина, двічі зрадник, і тонкі відрухи його душі звичайно ні в якому разі не можуть бути виправданням. Але, що ви знаєте, як гидотно і п’янко пахнуть НДР-івські (! sic) духи Інге Поль (дружина Богдана Сташинського, агента КГБ, вбивці Льва Ребета і Степана Бандери), як вона глибоко кінчає всім тілом? Життя його звичайно карколомне і насичене… і мабуть нице – бенкети для кращих агентів, які пару раз описує автор, багато в чому і пояснюють, чому він (Сташинський), простий хлопець з України так легко продався – за шмат гнилої ковбаси….
    «Альберт або найвища форма страти». Все той же середньовічний Львів, у якому відьми прямо на площі Ринок варять своє зілля і розмовляють виключно середньовічною латиною. І тут спалюють такого собі Альберта, за «найогидніший вчинок в історії міста», а саме за підписання угоди з дияволом. Розстрижений чернець, горів чотири години і весь час поки був притомний чекав на чорта, який його і мав врятувати. Середньовічні хроніки чомусь не кажуть, чому біс погребував саме цією грішною душею. Але, можемо тільки догадуватися, що мабуть таки після цієї страти вдарив грім, і розверзлося небо, і жертву потягнули до якогось потойбічного опікового центру
    «Гідність короля або Фелюсь» Іронічний і веселий, гультяцький довоєнний світ Галичини, не раз оспіваний тим же самим Віктором Морозовим, і описаний Винничуком у довоєнному Львові. Писав про Чернівецьких батярів і Василь Кожелянко (субкультура дрібних бандитів та злодіїв, щось схоже з сучасними гопниками, але без дешевого романтизування зони). Тепер подібний міф є і в мого рідного Станіслава. (Хоча слово батяр автор вживає здається тільки раз , в назві пісні яку любили співати вищеозначені батяри «батярський блюз»). Світ якого нема, який таки ніде правди діти, рішуче і зухвало викорінила радянська влада за один присід. Власне як капітану НКВД це вдалося так рішуче зробити і опиcано в розв’язці цього роману. Батярів вивезли до Сибіру, де вони і померли від голоду та холоду. А з ними разом і ціла епоха, і та специфічна вулична культура, представниками якої вони і були.
    Словом, в мене зараз просто щеняче захоплення. Так що я не об’єктивний. Читайте кожен сам за себе. І робіть свої об’єктивні висновки.
  •  
    Юстиція 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Коханці Юстиції» крайній роман Юрія Андруховича, а можливо і не роман, а збірка оповідань? Це питання дискусійне. Видавництво назвало цей твір параісторичним романом, і в цьому є певна логіка, і частково це роман, адже вісім з половиною історій, об'єднані не тільки Галичиною, як місце де все відбулося, не тільки історією, а і Юстицією, або правосуддям, яке чинили над персонажами, а можливо можна вжити і слово героями оповідань. Історичний діапазон широкий, від п’ятнадцятого століття до 60-х років двадцятого століття, герої різні, але їх об’єднує Юстиція, яка вирішує їхню долю, можливо цілком заслужено, можливо і ні. Відчувається любов автора до цих героїв, в їхніх діях відчувається романтизм, як наприклад з Мирославом Січинським. Цю книжку варто екранізувати, з неї вийде пристойний серіал, адже це не вісім з половиною історій це вісім з половиною серій, в яких присутня, любов, Галичина, і Юстиція. Як бонус варто зазначити, що книжка отримала перемогу року BBC. Читайте українську літературу, і знайдете в ній запитання, яких уникали, АЛЕ і знайдете в них відповіді.
  •  
    Багатошаровий "роман" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Довгоочікувана всіма прихильниками Юрія Андруховича його нова книга: "Коханці юстиції". Від часу останнього роману "Таємниця" минуло 10 років, тому усі читачі, я гадаю, уже давненько зачекались чогось нового від Андруховича.
    Почну з майже критики. У мене лише одна претензія - це не роман: книгу можна назвати збіркою оповідань, есеїв і повістей, але, повторюсь, це не роман. Якусь спільну лінію звісно можна видобути, як ту ж "юстицію" навколо якої крутиться сюжет кожної частини, чи мандрівний цирк, який зринає майже в кожному оповіданні, але це не сюжетні лінії, а такі собі нитки на які нанизані намистини оповідань.
    Всі частини (оповідання) книги просто чудові, звичайне кожне на свою манеру. Ви побуваєте і у давньому Львові, і у Коломиї за часів "бабці Австрії", у міжвоєнному Станіславові, у невідомому галицькому місті у нацистські часи. Перед вами пролітатимуть епохи, люди, та їх переживання, події сумні та веселі, та незмінним залишатиметься одне: Юстиція, чи то пак підсумок твоїх вчинків, який може не завжди справедливий, але завжди незворотній.
    Читайте, насолоджуйтесь і замислюйтесь, бо в деяких розповідях Юрієві Андруховичу вдалося закласти більше смислу, ніж багатьом авторам у грубезних томах.
    P.S. Паперова книга відносно дорога, але в Yakaboo ви можете цілком легально придбати електронну версію за значно менші гроші.
  •  
    Любов – це людське. Любов – це той щем, без якого нас немає. Ю. Андрухович "Коханці Юстиції" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це моє, можна сказати, знайомство із автором ( так, мені соромно ). Перше, що я почитала, то було "Нам усім пощастило". Але мені, людині не надто обізнаній в його життєвому шляху та творчому доробку, було не все зрозуміло. От саме тому я і пішла почитати "Коханців...".
    Скажу одразу - я не фанат особливого бруду чи неадеквату. Наприклад, всі мої потуги почитати того самого Винничука закінчились крахом та псіхами. Не сприймаю я такого "поєхавшого" гумору чи світогляду, чи бігпоймищо як, до прикладу "Мальва Ланда".
    Але Андрухович закохав мене в "Юстицію". З першого оповідання про Немирича. Я поки читала той перший розділ, заспамила буквально свою стрічку в інстаграмі цитатками. Іноді сміялась в голос. Неперевершено. Гостре слівце, вдалий зворот, соковитий опис, тонкий сарказм, тяжка іронія - все чисте, кришталеве. Як весняний струмок, який по-факту тече по багні, але водичка-то чиииста.
    Особливо було приємно бачити описані локації Галичини. Мала щастя жити у Львові, вивчати його історію. Всі картини яскраві та живі.
    Мушу не погодитись з коментаторами, які стверджують, що це не роман, а збірка оповідань.
    Зовсім ні. Це справжнісінький таки роман. Всі розділи зв'язані між собою, прошиті червоною ниткою. І не лише через те що описують життя пройдисвітів та лиходіїв, чи говорять про їхній кінець. Червона нитка - то кохання. Навіть, найбільш затятий шахрай, найхолодніший вбивця, найбрудніший пияк та найхитріший крадій колись відчував у душі тепло до іншої людини. Не важливо, була то дочка ката, що любила різничука з ковбасами, чи відьма-бдсмщиця. Вони відчували, вони кохали. А значить - були такими ж як і ми - людьми. Поганими, брудними, противними, тими, хто бовтається на соціальному дні, але людьми.
    Саме кохання відрізняє людину від звіра. Хоча дуже часто воно і перетворює людину на тварюку. Се ля ві.

    Роман сподобався, піду і замовлю ще щось!
  •  
    Коханці юстиції 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    До Юрія Адруховича у мене особливе ставлення, люблю його творчість, але якоюсь дивною любов"ю. Як правило відбувається так, читаю книгу думаю "круто" і швиденько біжу за іншою, читаю іншу думаю "да ну, це що таке? про що це? не буду більше витрачати на нього гроші і книги купувати", проходить час знову десь натикаюся на його книгу і не можу втриматися, знову купую, читаю і знову круто, а потім все по новій)))
    Але "Коханці юстиції" це із рубрики круто. Фактично це збірка історій про реальних людей, а не вигаданих персонажів. Ці історії поєднанні тим, що вони про чоловіків-злочинців. Автор в жодному разі не шукає виправдання своїм героям, але він показує те, що злочин має дві сторони медалі.
    Відкриттям для мене стала історія про Богдана Сташинського, до цього я взагалі не цікавилася його історією і скажу відверто не знала хто це такий. Цей епізод надихнув мене перечитати історію, як Степана Бандери так і Сташинського.
    Це не просто книга, не роман, це більше біографічна і історична збірка, яка окрім задоволення від прочитання, ще наситить новими знаннями.
    Рекомендую і не лише поціновувачам неперевершеного Андруховича.
  •  
    Нічого не зрозуміло, але мені подобається
    Така крутезна книга! Вона дуже хороша, але по-своєму. Якщо ви очікуєте більш-менш традиційного роману, то не варто. Ваші очікування - ваші проблеми :) Це такий собі магічний реалізм у галицькому стилі. Це не офіційне визначення науковців, я бачила цей термін в одному відгуку, який я читала, але він дуже чітко передає суть книги. Тут ми маємо кілька трохи пов'язаних між собою історій. Вони є трішки детективні, сюжети відбувається в таких напівреальних обставинах. Можна припустити, що це Львів або Івано-франківськ, але це не точно. Іноді складається враження, що книга взагалі не тримається купи. Тут намішані різні міста, купа людей, історичні епохи, реальність та містика. Книга має вісім епізодів, але я б не сказала, що вони завершені. Кінцівка дає більше питань, ніж відповідей. Мені, загалом, сподобалось. Я кайфувала від цього стилю, від цієї плутанини, яку потрібно постійно розплутувати. Але це не та книга, яку можна читати одним оком під телевізор чи ввечері, щоб відпочити після робочого дня. Треба постійно концентруватися, інакше нічого не зрозумієте. Якщо ви любите магічний реалізм чи постмодернізм - раджу. Але обережно)
  •  
    На любителя 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книжка року 2018 за версією ВВС - це те, що книголюб в Україні Вам одразу скаже про цей роман.
    Я не критик та не візьмусь судити про те, чи заслужила вона цю премію. Але мені твір Ю,Андруховича зовсім не зайшов, здався нудним та вистражданим. Він не захоплює, не затягує. Читаючи його, здавалось, що кожна сторінка писалась невимовно тяжко. Це не мій варіант інтелектуальної прози.
    "Коханці юстиції" - це роман про злочини, який має досить цікаву будову - вісім з половиною здавалось би зовсім незалежних частин. Тобто фактично це збірка оповідань - дев"ять штук. Але чомусь автору та видавцю захотілося назвати твір гордим словом "роман". В принципі суть від цього особливо не міняється.
    Дія розповідей охоплює різні історичні епохи. Через те - зовсім різне ставлення суспільства і правосуддя як до злочину, так і до самого злочинця. Навіть якщо вбивство не доведено, затриманого можуть засудити до смертної кари і за зв'язок з нечистою силою ще 400 років тому або ж за зв'язок з підпільними організаціями у відносно недалекому минулому. Смертна кара може виглядати теж по-різному: спалення на очах тисяч роззяв чи розстріл перед ямою, яку засуджений сам же й перед тим викопав, і під гуркіт моторів воєнних вантажівок.
    Я люблю детективи, загадки, цікаві історії, але це не про "Коханців юстиції". Єдине, що реально сподобалось - назва роману. Так романтично злочинців ще ніхто не називав.
    Читати цей твір варто тим, хто хоче бути в тренді. Однак якщо Ви не фанат Ю.Андруховича, то краще візьміть почитати у якогось фаната.
    Сама книжка гарна та якісна, такий собі подарунковий варіант.

  •  
    Про ,,Коханців Юстиції" 23% користувачів вважають цей відгук корисним
    ,,Коханці Юстиції" - останній роман видатного, широко відомого за кордоном, сучасного українського поета, письменника, публіциста Юрія Ігоровича Андруховича, якого цілком справедливо величають Патріархом нашої літератури. Цей твір розпочався писатись ще 27 років тому, і лише минулоріч автор спромігся поставити остаточну крапку вкінці. І, як стверджує сам Андрухович, йому довелося декілька разів ставати зовсім іншою людиною, щоб не лише продовжувати оповідь, а й довести усе до логічного завершення. Тож наприкінці 2017-го року усі віддані та нові поціновувачі доробку нашого класика отримали мегачудовий подарунок під ялинку, з прекрасним художнім оформленням, де під суперобкладинкою та палітуркою знаходиться ,,смачнющий", густо-насичений роман!

    Власне, це не зовсім роман в класичному розумінні цього слова, а вісім з половиною оповідань, які таки складають доволі гармонійне ціле, щоправда, не сюжетно, а настроєво та атмосферно. Перша історія занурює читача у вир карнавалу, і ця феєричність оповіді, притаманний Андрухович стиль та манера письма чим далі, ти більше розвиваються, набирають обертів, але, поряд з тим, зростає певна напруженість, сміх змінюється на гірку іронію, оскільки події починають торкатися 20-го століття. Щодо часово-просторових рамок, то вони обрамлюють 17-20-те століття, Галичина. Перед нами постають злочинці, які постають перед судом імперій-окупантів: Австро-Угорської, польської, німецької, радянської... Спектр їхніх злодіянь доволі широкий. Хочу зауважити, що усі герої-негідники - реальні історичні постаті, мало або зовсім невідомі широкому загалу, а також їхні вчинки також мали місце в історії. Юрій Андрухович опирався на архівні матеріали, насичуючи оповідання численними алюзіями, зокрема, до власних творів, пересипаючи цитатами себе ж коханого.))
 
Характеристики Коханці Юстиції
Автор
Юрій Андрухович
Видавництво
Meridian Czernowitz
Мова
Українська
Рік видання
2018
Ілюстратор
Артем Колядинський
Кількість сторінок
304
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
70х100/16 (~175х245 мм)
Палітурка
Тверда, Суперобкладинка
Папір
Офсетний
Шрифт
PermianSerifTypeface
Тираж
15 000
ISBN
978-966-97679-2-9
Вага
850 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Коханці Юстиції