Книга «Кочовики Півночі» Джеймса Олівера Кервуда — це чудовий, зворушливий твір про природу та тварин, який мав би захоплювати дітей з перших сторінок. На жаль, дане видання від видавництва «Зелений пес» / «Гамазин» у перекладі Богдана Літи читати майже неможливо — ані дитині, ані дорослому. ​Основні проблеми перекладу: ​Важкий канцелярський стиль. Замість легкої дитячої мови текст перенасичений сухою, офіційною лексикою: «внаслідок чого», «викликала пронизливе обурення», «не надала цьому значення», «являючи собою безумовно найбільшу істоту», «суттєво погладшала». Мова звучить так, ніби це протокол або шкільний підручник з біології, а не художня казка. ​Перевантажені та неприродні речення. Конструкції речень побудовані надто складно та громіздко. Описи природознавчих деталей перетворилися на суцільні «спотикачі»: «Його вражене тільце вперше тремтіло від збуджуючого осмислення єства». Дитині важко стежити за думкою, а дорослому доводиться перечитувати фрази по кілька разів. ​Пряма калька та неприродні звороти. У тексті трапляються штучні активні дієприкметники («збуджуючого»), тавтології та русизми/кальки («очі полізли на лоба», «підстаркувата»). ​Складається враження, що текст робився на швидку руку за допомогою машинного перекладу і взагалі не проходив етап якісного літературного редагування. ​Не рекомендую купувати саме це видання для читання дітям. Для знайомства з цією чудовою повістю краще шукати класичний переклад Івана Сенченка або видання інших дитячих видавництв, де збережено красу та живий ритм мови