Прочитавши на початку карантину "Дім для Дома", мені дуже захотілося ознайомитись і з дебютним романом Вікторії Амеліної, і я неймовірно рада, що ця книга втрапила мені у руки. Непримітна обкладинка, але яка ж цікава усередині! Розповідь про хлопчика-сироту, який виростав у інтернаті і мав здатність відчувати і знімати болі і тривоги людей. Дар це чи прокляття, з цим герой розбирається ледь не усе своє життя. Попри це, авторка веде ще одну сюжетну лінію - протестів і революцій проти свавілля влади в Тунісі, у Єгипті, а згодом і в Україні на Майдані. Завдяки своєму вмінню Костя (головний герой) може бачити події у тих далеких країнах від очевидців - він у своїх снах переноситься у свідомість людей, які знаходяться хоч і на іншому краю світу. З деким з героїв своїх снів чоловіку навіть вдасться познайомитися, і таким чином краще зрозуміти самого себе. Однозначно роман важкий. Важкий психологічно, бо там описується багато несправедливості, багато тяжких періодів в історії життя героя та в країні в цілому - від потрапляння у сирітський притулок-інтернат і жахливих реалій тамтешнього життя, до непростого періоду 90х, коли "братки" вбивали, ґвалтували, обманювали і чинили свавілля. А закінчується розповідь подіями Майдану, зовсім ще свіжими для нас, теперішніх читачів, і ця частина просто не може залишити байдужим.

Книга понравилась необычным сюжетом, сами герои и реалии жизни близкие и такие понятные, их судьбы тоже из какой-то близкой истории. Обычные люди с необычными способностями или обстоятельствами жизни. Минусом считаю параллельные сюжетные линии, то, что в реальности и то, что в подсознании у героя, его внутренние диалоги, аллегории и видения. Это сбивало с толку, иногда не совсем понятно было, к чему. Это утяжеляло процесс чтения, не могу сказать, что книга далась легко, местами через силу из-за интереса, что же будет в конце. Герой и его поступки не всегда понятны, мне кажется, можно было больше раскрыть его внутренний мир и мотивацию тех или иных поступков или , наоборот, бездействия. Очень жаль одну из главных героинь, мне не хватило раскрытия её истории, может быть, кратной истории того, как сложилась её дальнейшая жизнь. Очень жаль, что она никак не завязалась с историей главного героя, тем более, что они общались в детстве. Плюс ко всему, не совсем понимаю, почему он так с ней поступил и, проще говоря, совсем "забил" на эту ситуацию и её дальнейшую не самую счастливую участь. В целом, знаю много положительных отзывов, но мой у меня такой вот опыт.