Одного разу в Калабрії - Пітер Бігл. Це магічний реалізм. Написаний великими мазками де немає прописаних персонажів, їх розвитку чи аргументацій. Все подається просто доконаними фактами. Ось ця людина така, а ця така, а тепер вони разом бо разом. Це дещо збиває з пантелику але думаю це прийом автора, що намагався таким чином відтінити буденність і магію. Загалом це не було дуже захопливо але чарівно було. Невеличка книжка під осінні тумани і травяний чай. Клавдіо Б’янкі - фермер, що живе в не туристичній місцині на кінці Італійського чобота. Він має котів, цапа і корів. Город і буркотливий характер. Він не любить зміни і розмови з людьми. І саме його ферму обирає єдиноріжка для того, щоб розродитись. Чи вдасться відлюдкуватому чоловіку втримати все в таємниці в і справитись з новими викликами?

По-перше, при покупці не звернула увагу на кількість сторінок, книга геть невелика. І навіть попри цей розмір ледве осилила. Мені читати було нудно, герої не зачепили.