Я вже був знайомий із прозою Мирослава Лаюка, а ось його поезії я ще не читав, ну і ось вирішив купити збірку «Метрофобія» котра вийшла в далекому 2015 році. Перші враження від тексту дуже хороші, адже раніше сприймав лише силабо-тонічні вірші, а зараз починаю любити читати верлібри, і любов до них мені прищепляють Лаюк і Остап Сливинський. Вірші Мирослава, трохи саркастичні, ніби автор жартує з нами, ніби ви думаєте, що я поет, а я просто пишу, але водночас вони колоритні, в них багато Карпат, багато відлуння рідної місцевості автора. Особисто я читав цю збірку повільно, смакуючи слова, аналізуючи і зосереджуюсь на кожному вірші і кожному окремому рядку. Важливо сказати, що Лаюк інтелектуальний поет, і в збірці «Метрофобія» автор згадує філософів, наприклад, які нарциси любить Мартін Гайдеггер, а котрі Фома Аквінський, сама побудова рядків говорить, про інтелектуальність її автора. Звичайно є місця де я не розумів автора, не розумів, що саме він хоче сказати, але це поезія і важливо концентруватися на емоціях, котрі вона викликає. Книга якіснj зроблена, але єдине, що мені не сподобалось, це фото папір? на котрому надрукований текст. Читайте українських поетів, вони класні.