Видавництво "Веселка" - це моє дитинство, я зростала на їх книжках. Скільки щасливих спогадів промайнуло з "Веселкою". Ця дуже цікава і дотепна віршована казка, розповідає повчальну історію про столичного кота, яку написав Дмитро Васильович Павличко - український поет і перекладач. Маленьким кошеням Мартина всі любили і смачно годували, а коли він подорослішав, ставлення до нього раптово змінилося. Люди почали проганяти кота з усіх усюд і нерідко били. Найчастіше кіт лягав голодним і уві сні бачив все те про що мріяв. Чомусь за все що брався йшло в нього шкереберть. Рибка від кота відпливала, пташка відлітала, а мишка в нірку ховалася. Довго не проживеш, якщо не будеш їсти, думав собі кіт. Мартин був естет і будь що не їв. Йому подобалася рибка і птиця, але як їх спіймати, якщо не плавати і не літати?! Миші здавались Мартину не смачні, хоча жодної не спробував на смак. Бідолаха мріяв про ковбасу і тепле коров'яче молоко, та ніхто котові цих ласощів не давав. "Де народився, там і згодився" - це не про Мартина, в столиці кіт ніде не міг знайти роботу, тоді Мартин подався до села і там розважав селян тим що показував кумедні трюки. Згодом він подружився з мишами до яких раніше діла не мав, та навіть написав твір про дружбу кота з мишею, на жаль твір не був опублікований.

Перш за все, увагу привертає обкладинка книги. Книга великого формату з товстою палітуркою, сторінки як у глянцевому журналі, приємні на дотик, багато ілюстрацій. Розглядати картинки, одне задоволення. Вікторія Ковальчук, яка намалювала ілюстрації до книги, дуже ретельно проаналізувала твір. Казна написана у віршованій формі. Головним героєм виступає кіт на ім'я Мартин, який проживає в столиці. Рибку, сало і сметану сильно він полюбляє, а от мишей не їсть. Чомусь в кота на мишей "відраза", він вважає", що їсти мишей це не естетично, вони визивають у нього відразу. Перезимувавши в столиці, Мартин вирішує податися в село. Приїхав на київський вокзал, і тихесенько пробрався він в купе. Все було добре, як би котик мав квиток, а так посеред поля, крізь вікно провідник жбурнув кота. В селі йому подобається жити, для нього то був рай, бригада трактористів підгодовувала котика. Він навіть заприятелював з мишами, ловив їх і відпускав. І коли кіт повертався назад до Києва, миші дуже за ним сумували. Казка дуже сподобалася, до поки не почав автор розповідь про партії, розпад радянського союзу. Моєму синові 5 років, і коли я почала в кінці читати про те, як коти почали ділитися на партії і т.д. йому було вже не цікаво, він ні чого не міг зрозуміти. Ось наприклад як: " Партія веде народ, Отже, має ситно їсти, Мусять мати бутерброд Видатніші комуністи." Якщо це книга для малих діток, то повинна розповідатися казка, щоб вони могли її зрозуміти.

Кот Мартин - житель Киева и большой любитель молока, рыбки, сыра и сметены. А вот мышей он на дух не переносит - так и не научился кот Мартин охотиться на мышек. Часто Мартину приходится голодать, ведь наступила зима и найти пропитание становилось все сложнее. Кое-как перезимовав в Киеве, Мартин решает на лето поехать в село. Один знакомый кот рассказал ему, что в селе не жизнь, а сказка. Мартин отправился на железнодорожный вокзал и поехал на поезде в село. В селе ему нравилось - его подкармливала бригада трактористов, а он веселил их - ловил мышей и отпускал - забавлялся с мышками. Мышки полюбили кота Мартина, ведь он их не обижал и не охотился на них. Вскоре Мартин услышал, что в Украине провозгласили День Независимости 24 августа и он решает отправиться в столицу, чтоб отпраздновать эту дату. В Киеве все коты разбились на партии, а вот Мартин захотел остаться беспартийным. Вскоре он на рынке встретил одного из трактористов из села и тот забрал Мартина домой. Кот был безумно рад, ведь столичная жизнь больше не радовала его. Куда лучше в тепле и добре жить в селе.