Провідний мотив Конрадової прози — самовизначення осо­бис­тості у духовному, моральному сенсі. «Кожний крок — учинок, за який неминуче доводиться відповідати, й марні сльози, скрегіт зубовний і жалкування слабкого, який мучиться, охоплений страхом, коли опиниться перед наслідками своїх власних дій».

Повість «Кінець неволі» належить до так званого «епосу капітанів». Старий капітан Уоллей раптом усвідомлює, що його кращі часи минули, світ навколо змінився, але не­змінними є його батьківський обов’язок і професійна честь.