Новий погляд на давно відомі казки мені сподобався. Від оригінальних історій лишилася легка основа на якій зросли абсолютно невпізнавані персонажі: сильні, вольові, рішучі, з своїми інтригами, мотивацією, планами. Це круто! Це ніби як заглянути за ширму "жили вони довго та щасливо" і оцінити - насправді так, чи першоджерело бреше. Напевно почати варто з того, що я зеленого поняття не мала, що в Білосніжки є сестра... незручно то як! Я оцінила авторську шпильку у бік "прекрасного принца" - чоловіка Білосніжки: ім'я в нього як не було в оригінальній історії, так і тут, бо його характеристика нам вже відома - "прекрасний". Віллінґем звісно додав своє бачення і тепер принц - прекрасний ловелас. Інтригу Рожинки я відгадала на моменті з Синьою Бородою і контрактом. Правда не розуміла, хто їй допоміг все провернути, тож був маленький момент несподіванки. А от історія Сірого Вовка... особливо прозова її частина перевернула моє бачення персонажа, оскільки в його мотивації перебратися у Прозовий світ з'являється щось особистісне. Скажу відверто, поки саме Сірий зацікавив мене і заради нього продовження купуватиму.

Казкові персонажі живуть уже тисячі років. Але одного дня вони були змушені тікати зі своїх королівств, полишати свої статки та замки. А всьому виною загарбники, які витіснили казки з їхніх "Жили щасливо". Ось так вони і живуть у єдиному світі, який не прийшов до вподоби ворогам - нашому сучасному, нудному світі. І їхня головна задача - не відкривати свої сутності людям. Вони організували товариство казкових істот, обрали мера, шерифа, запровадили правила - і живуть собі й горя не знають. Тільки одні істоти так і не можуть прижитися у сучасному світі, а інші персонажі навпаки занадто олюднилися, осучаснилися та перебрали на себе усі найгірші риси людей. Казковим товариством керує мер, але по факту уся влада належить його заступниці - Білосніжці. Вона і милує, і карає. І от одного дня до шерифа Фейблленда прибігає захеканий Джек (той, що полюбляє лазити по бобовим стеблам) і заявляє, що його кохану вбито. А кохана його являється сестрою Білосніжки, тому вона звичайно починає тісно співпрацювати з шерифом (він же Сірий Вовк, який здував будинки трьох поросят) над цією страшною справою. Справа, яка розслідувалася у даному випуску, дуже проста, і я її досить швидко розгадала. Але цей момент не став якимось мінусом. Мені було більше цікаво спостерігати те, як автор показує казкових персонажів. Вони усі дуже цікаві та самобутні. А Вовк так просто відпадний.

Казки в реальному світі. Так, ідея може і не нова, з чим сам Білл і погоджується. Проте ж головне - як саме все відбувається і з якою якістю все зроблено. А вона на висоті. Аби було якомога менше спойлерів, то можна сказати, шо тут у нас невеличка детективна оповідь. Звісно із притаманною казкам і їхнім героям присмаком. І все це досить захопливо. Щодо малюнку,то мене все влаштовує) Це,звісно, казки не для дітей. Хоча? Ну як мінімум тут є лайка і відверті сцени, але якщо і це не лякає,то добре б було хоча б знати головних героїв з їхніх оригінальних творів. Але і це може бути не перепоною. То тоді можна сказати так,що добра інколи тут замало,на відміну від оригіналів. Принаймні 1 книга казок розставляє все по місцях-казкові тут лише герої інших казок. Ці герої опинившись в реальному світі більше схожі на звичайних людей, аніж на добрих, чемних тощо персонажів. І про це Віллінгем одразу нам і розказує, прямо з першої сторінки. П.с. звісно є ще примітки,які потребують уваги. І можливо спонукають на прочитання оригінальних казок.