Цю книжку я купила своєму племіннику, оскільки твори Емми Андієвської вивчають за шкільною програмою з української літератури в 6 класі. Разом з тим, вирішила й сама ознайомитися з творчістю цієї неординарної письменниці. Книга мене зачарувала з перших сторінок, я просто не могла від неї відірватися. Оригінальність сюжету, незвичайні пригоди та персонажі… Починається книга з того, що одного разу в гості до консервної бляшанки завітав шакал і вони почали розповідати одне одному цікавезні та повчальні історії, зокрема про унікальну рибу, яка на відміну від своїх родичів уміла говорити, і така її «інакшість» викликала осуд та несприйняття, про блискавку, яка так сильно полюбила людину, що дозволила ув’язнити себе в електричну лампу, про двох пальців, які і зараз невидимо присутні на руці, щоб допомагати їй творити добрі справи, та ще багато інших історій. Племіннику, до речі, книга теж сподобалася, адже казки не складні за сюжетом, лаконічні, а разом з тим з глибоким філософським змістом, а отже, спонукають до роздумів та вчать, як жити на світі.

Не так давно у світі і в нас також дуже модною і популярною була творчість Пауло Коельйо. Можливо, для когось це й досі письменник №1. Тоді для багатьох його повісті-притчі стали одкровенням. Як на мене, казки-притчі Емми Андієвської не менш глибокі й філософські, і мені вони ближчі духовно, бо відображають нашу, українську ментальність і пройняті нашим колоритом. І коли саме ми, українці, будемо із захопленням читати наших авторів, тоді й світу стане цікаво: а що ж там так вразило 40 мільйонів людей? Давайте й собі перекладемо і почитаємо! А так ми читаємо Коельйо (хоч нічого не маю проти цього автора). Тож щиро раджу познайомитися з творчістю цієї надзвичайної жінки і відкрити для себе нові світи.