Повість «Кайдашева сімʼя» Івана Нечуя-Левицького творить міф українського суспільства кінця ХІХ століття. У цьому доповненому й переробленому виданні укладач Михайло Назаренко допоміг реконструювати повну версію повісті. У такому вигляді текст публікується вперше.

Нецензурований варіант починається не зі знайомого зі школи опису села Семигори, а з відчуття приреченості: автор називає весь наддніпрянський край кладовищем, «де під безлічними могилами похована українська воля». Чвари родини Кайдашів показують трагедію села, у якому травмовані кріпацтвом батьки виховують дітей, що так само не спроможні розірвати коло насильства. Колажі авторства Lera Sxemka допомагають по-новому осмислити повість, а також додати сучасності класичному твору української літератури.