З давніх-давен відомо, що жадібність до добра не призводить, а доброта і щедрість завжди перемагають та ще й отримують свою винагороду. Принаймні у казках так завжди, і казка "Золота гора" також не є винятком. Жив колись бідний парубок на ім'я Василько. Він довгий час не міг знайти собі роботу, тому був змушений піти працювати до одного багатого пана. Багатій був напрочуд жадібною людиною, тому не платив юнакові ані копійки, лише годував бідолашного залишками їжі. Василько мав стерегти тисячу овець, при цьому пан попередив хлопця, що спустить з нього шкіру, якщо хоча б одна тварина пропаде. Однак парубок мав таке добре серце, що два дні поспіль віддавав по одній ягничці орлу, який казав, що від голоду не може летіти, а на третій день орел віддячив своєму добродію, віднісши його на Золоту гору і дозволивши взяти золота, але лише трохи, щоб сонце не спалило юнака... Звісно, що жадібний багатій, побачивши золото у бідного хлопця, також захотів побувати на Золотій горі, отож наступного дня сам пішов пасти овець і пригостив орла ягничкою. От тільки через свою зажерливість пихатий пан не задовольнився малою кількістю золота і поплатився за свою жадібність...

От недаремно кажуть, що треба вміти тримати язик за зубами, адже від зайвої балакучості нічого доброго не вийде, а от проблеми можуть з'явитися. Казка "Язиката Хвеська" також про це свідчить. Річ у тому, що в одного чоловіка, якого звали Петро, була дуже язиката жінка, настільки балакуча, що все, про що казав їй чоловік, вже незабаром ставало відомим усім навколо. Чи варто казати про те, що чоловікові набридла така відвертість дружини? А тут ще випало Петру щастя у вигляді знайденого скарбу. Та хіба можна було казати про таку знахідку жінці? Вона одразу розповіла б про це кожному мешканцю села, і тоді б економ точно забрав би омріяний скарб. Довго думав Петро, як провчити довгоязику Хвеську, і врешті-решт знайшов вихід: порозкидав у лісі під кущами рибу, розвісив на груші бублики, а на річці залишив у верші спійманого зайця. Після таких приготувань хитрий чоловік повів дружину дивитися на всі ці дива і лише тоді, коли Хвеська на власні очі побачила такі неймовірні речі, повідомив, що в такий день можливо все, отож і йому пощастило знайти скарб, але наказав жінці мовчати і нікому не казати про отримане багатство. Наостанок чоловік підлив масла у вогонь і повідомив дружині, що економ вкрав у пана ковбаси, а тепер його тими ковбасами б'ють... Звісно, що балакуча Хвеська не втрималася і розповіла про все Меланці, а та рознесла почуте по всьому селу, так що згодом справа дійшла до самого економа. Розповідати про те, чим все закінчилося, не буду, скажу тільки те, що після цієї ситуації Хвеська зрозуміла, що від балачок бувають одні неприємності і стала частіше мовчати.