Польський концтабір Явожно був одним із найжорстокіших заходів проти українського населення, вжитих польською владою під час депортаційної Акції Вісла (28.04.1947-31.07.1947). У таборі каралися протягом майже двох років 3873 українці, запроторені туди без звинувачувальних актів або судових реченців. Серед в'язнів було понад 800 жінок і кілька десятків дітей віком до 14 років. Від тортур, голоду й виснажливої праці в таборі померло не менше, ніж 160 в'язнів.

До книжки увійшли 38 споминів колишніх в'язнів концтабору Явожно — жінок, чоловіків, дітей, священників, хліборобів. Вони потрапили в табір з усіх земель Закерзоння — Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Бойківщини, Підляшшя. З їхніх спогадів виринають усі страхіття, крізь які пройшли ці безневинні люди, кинуті польською післявоєнною владою за колючий дріт концтабору, який лише два роки перед тим був філіялом горезвісного табору Аушвіц-Біркенау.