Письменників-фантастів часто вважають провидцями, бо те, про що вони пишуть у своїх книжках, має здатність в майбутньому здійснюватися. Антиутопія "Який чудесний світ новий" була написана в 30-х роках 20 століття, коли технології і суспільний прогрес тільки почав зароджуватися. Але в наш час цей роман є дуже актуальним. Коли читаєш цю книжку, то розумієш, що нашим темпом життя ми впевнено ідемо до такого результату. Старші люди люблять казати, що світ перевернувся з ніг на голову, саме такими словами можна описати цей твір. Уявіть собі світ, де слово "мама" вважається непристойним, навіть вульгарним. Діти більше не народжуються природнім шляхом, а вирощуються в пробірках, де ще на початку зародження їм прививають ті уміння і знання, які їм знадобляться у дорослому житті. Світ, де кохання та прояв почуттів - це щось ганебне і не правильне. А зустрічатися з однією людиною протягом довгого періоду часу вважається аморальним, адже змінювати партнерів потрібно регулярно. Існують резервації, які оточенні колючим дротом під напругою, в яких живуть дикуни. Дикуни - це люди, які дотримуються ще старих методів життя. У них є класичні сім'ї, вони вірять в Бога і моральні чесноти. І от такий один дикун потрапляє в Цивілізацію. Читаючи цю книжку інколи відчуваєш себе в театрі абсурду, а часто буває просто страшно. Страшно усвідомлювати те, що ми насправді можемо до такого докотитися. Мені дуже важко вгодити з класичними творами, але цей роман - обов'язковий для читання усім. Він настільки сучасний, що його, здається написали не 80 років тому, а нещодавно.

Олдос Хакслі вибрав дуже вдалий жанр для своєї книги. В художньому творі письменник втілює власну філософію, говорить про такий світ, яким він сам його бачить і відчуває. А бачить він його недосконалим, часто необґрунтованим і з відсутністю ідеалів. Це світ, де занадто багато лозунгів, популізму, але занадто мало соціальних ефективних проектів, які б допомагали громадянам відчувати себе щасливими, захищеними, здоровими та забезпеченими. Саме в антиутопії він зміг показати, як держава і її суспільство виявляють свої негативні риси, стають небезпечними для людини, не сприяють прогресу. Чудове літературне оформлення тексту, його ідеологічне і філософське наповнення добре приправлене великою кількістю сатири, абсурдністю ситуацій, аналізом історичних, соціальних, економічних процесів та масою ілюзій. В тексті багато історичний паралелей. Їх автор добре обігрує завдяки вкладенням з поезії, які, ніби мають демонструвати, що з часів Античності, Шекспіра і до сих пір, і, взагалі, ще мільйони років після нас суспільство має мати ідеали, має мати цінності, які й визначатимуть потреби, тенденції, напрямки в розвитку нашої цивілізації. Щоб прочитати, відчути і зрозуміти цей твір, треба мати вже певний багаж знань, бути готовим до цього твору... Тому, якщо ви вирішите купити цю книгу в подарунок "просто так", тому, що були відгуки, вона недешева і красива, це не гарантує вам, що ваш подарунок зрозуміють і оцінять. Ця книга вищого ґатунку. Вона про звичні буденні речі у надзвичайній літературній формі. Ця книга для непересічних людей.

Це роман про майбутнє. Дії відбуваються в 26 столітті. Суспільство представлене кастами, і його головна мета – благополуччя і всезагальне щастя (для всіх каст). Аби позбавити людей зайвих клопотів і хвилювань, багато питань розв’язується на держаному рівні і навіюється дітям змалечку. Наприклад, аби позбавити жінку мук живородіння, дітей вирощують в інкубаторах, причому, уже на ембріональному рівні визначається каста майбутньої людини, її здібності, стать тощо. Це робиться шляхом введення певних медичних препаратів на різних етапах ембріонального розвитку. Аби позбавити дорослих від тягаря батьківських обов’язків, дітей виховують у розплідниках спеціально підготовлені люди. Аби позбавити суспільство від непотрібних і некорисних йому ідей, із самого народження дітям (залежно від їхньої касти) навіюються певні ідеї, вигідні суспільству, а також надається медичний препарат сом, здатний дати людині відчуття щастя. Аби позбавити чоловіків і жінок зайвих переживань з приводу міжособистісних стосунків (любить – не любить), у суспільстві панує вільна любов і жодних зобов’язань партнерів відносно один одного. Унаслідок цього, усі щасливі, і суспільство процвітає. Однак, представники вищих каст, здатні розмірковувати й аналізувати, інколи замислюються над тим, що в суспільстві не все гаразд. Більше того, на планеті існує резервація, у якій люди живуть, як раніше, тобто одружуються, самі народжують і виховують дітей тощо. Одного дня представники вищих каст Бернард і Лінайна потрапляють до резервації і вивозять у «дивний новий світ» декілька людей із резервації. Особисто для мене книга пройшла спокійно, адже, як і всі книги про майбутнє, виникає жахлива думка, що все так може і статися через певний проміжок часу. І це лякає. Хоча комусь такі сюжети подобаються. До того ж, як класичний роман-антиутопію, його все ж таки варто почитати.