Ця книга чудово підійде для поціновувачів антиутопій, якщо ще не читали - однозначно рекомендую. Відрізняється від більшості антиутопій. Тут немає тортур, але все ж залишається контроль, особливо до людей, які здатні думати та відчувати, не тільки радість, а й інші емоції. Показує "ідеальне" та щасливе нове суспільство.

Який чудесний світ новий! — антиутопія без таборів і тортур, але від цього не менш моторошна. Олдос Хакслі показує світ, де людей не змушують коритися — їх роблять щасливими. Стабільність важливіша за свободу, комфорт — за правду, а будь-яку тривогу легко заглушити таблеткою «соми». Найсильніше тут не сюжет, а ідея: контроль працює краще, коли він приємний. Люди самі відмовляються від глибини, болю, мистецтва й справжніх почуттів — бо це незручно. Читається легко, холодно й дуже сучасно, особливо в епоху алгоритмів, дофаміну й культури постійного задоволення. Чому 4 з 5? Бо книга розумна й далекоглядна, але емоційно трохи дистанційна. Вона більше змушує думати, ніж співпереживати. Не така ударна, як 1984, зате тонша й підступніша. Це антиутопія, яка лякає не насильством, а усмішкою.

На мою думку, цю книгу мають прочитати всі дорослі люди. Особливо ті, хто вже відчувають, що живуть в антиутопії.