«Як звірі правувалися з людьми» — завершальна казка всесвітньовідомої збірки казок, створеної Іваном Франком.

Цикл казок для дітей, об’єднаний спільною назвою «Коли ще звіри говорили», містить двадцять творів.

Дев’ятнадцять з них вперше надруковані протягом 1896–1898 рр. у дитячому журналі «Дзвінок».

1903 р. було здійснене нове видання збірки, в якому з’явилась остання казка циклу — казкою —«Як звірі правувалися з людьми».

У казках Івана Яковича Франка в образах тварин втілено людські вади та недоліки: жадібність, невдячність, жорстокість і нечемність, хитрощі і лінощі.

У казках тварини з цими рисами характеру завжди покарані.

Натомість Працьовитий Осел, мудрий Їжак, незлостивий Заєць завжди перемагають сильних і хитрих Лева, Вовка, Ведмедя. Їжак — неборак покарав хитру Лисичку за її підступність, а Добрий та розумний Дрозд знайшов вихід із загрозливого становища та провчив Лисицю.

У казках висміюється зло, заздрість, грубощі, невихованість і тупість. Малі пташки Королики не дозволили Ведмедю ображати їх гідність, примусити його просити пробачення, добродушний Журавель провчив хитромудру куму Лисичку її ж методом.

У народній традиції ніколи не схвалюють людей, які живуть хитрощами, обманом, чужим коштом.

• Виконавець: Лючія Свєтлая
• Тривалість: 0 годин 45 хвилин 39 секунд