Провокативна назва книжки, чи не так? Але вона не лише про це. Я би навіть сказала, що основний акцент тут не на заміжжі як такому. Це радше розважальна та біографічна розповідь Ірени Карпи, у якій вона дає поради у стилі "балачки з подружкою за кавусею". Безумновно, стосунки - це надто унікальна та крихка річ, аби заганяти її під якісь стандарти. Але тут переважно йдеться про базові поняття. Як-от любов до себе та прийняття себе (у першу чергу!). Рішучість, яку треба шукати всередині, аби вийти з токсичних стосунків. Дзвіночки, які свідчать, що у стосунках щось пішло не так. Обережно! Книжка приправлена нецензурною лексикою та добірним гумором. Але такій історії це личить. Для себе знайшла один особливий уривок, такий, що в саме серденько. Тому не можу не поділитися . "...маєте бути готові тримати себе за руку і гладити по голові, коли захворієте. Жаліти себе, коли вам погано. Втирати собі сльози, заспокоювати, казати, що ви класна і що все у вас вийде. Заборонити собі порівнювати себе з іншими і пнутися зі шкіри, аби виправдати соціальні очікування. Відділяти своє власне від нав'язаного. Цілувати себе в плечико, як це роблять бразильці, щоби себе похвалити - бо ви ж розумниця й гарнюня, вкотре впоралися там, де можна було б і забуксувати. Розуміти себе - бо саме ви знаєте своє покликання, свої травми і свої мрії так, як ніхто інший. Тому ви собі й допоможете, хай би навіть світ навколо розсипався на пісок. Ви - ваша фортеця". Просто замість тисячі слів, правда? Тож хочеться побажати усім любові у всіх її вимірах. І подякувати Ірені за легку історію. Це те, що треба у такі важкі часи.

Це, мабуть, найбільш гумористична книга, яку я читала. Тільки не подумайте, що це мінус, навпаки - це великий плюс цієї книжки. Головний меседж авторки - як вийти заміж, або ж просто знайти собі чоловіка, можна і без узаконення ролі подружжя. Авторка описує свою історію стосунків з різними чоловіками, наголошує на їх плюсах та мінусах. І тут хороший момент, адже є можливість вчитися на чужих помилках і недопускати своїх. Але оскільки ми часто любимо наступати на граблі, то авторка дає поради: не хотіти заміж (можна, звичайно, хотіти, але ж не вставати з ліжка з цією мрією і лягати з нею; бажання має бути не більше, ніж інші наші мрії), зайняти себе чимось (ми цікаві чоловікам, коли в нас є особисте життя, хобі та й загалом нам добре без чоловіка) тощо. І всі ці історії, які супроводжуються порадами, чи швидше просто думками авторки, написані в гумористичному дусі: щось з іронією, щось з сарказмом. І це так круто, ніби ти дивишся якийсь фільм-комедію і просто не можеш зупинитися сміятися. Ця книжка однозначно піднімає настрій читачеві.

Назва книги не дуже доречна, як на мене. Бо ця книга охоплює набагато більше тем, ніж просто "як вийти заміж" ще й не один раз. Вона про любов, і не так до чоловіка, як до себе. Це такий собі путівник до гармонійної, щасливої жінки, яка, незалежно від свого сімейного статусу, кайфує від себе та від свого життя. Це не про насильне "я маю сіять і бути щасливою", це про стан душі та образ життя. Ця книга, попри доволі банальну тему, суттєво відрізняється від інших хау-ту книжок. Звісно, це завдяки авторці, її харизмі та блискучому гумору. Ірена дуже жваво та небанально розповідає про свої романтичні пригоди, приправляючи їх мудрими висновками та додаючи реально корисні поради, як треба, а як ні-ні. Раджу книгу всім від мала до вєліка. І до речі, якщо ви у стосунках та навіть 20 років щасливо заміжня, ця книга також для вас.