Книжка - вільний переказ інших книжок з психології дітей. В деяких місцях дуже сильно відчувається наче автор не психолог, а просто мама, яка прочитала інші книжки з психології і ділиться своїми висновками, не забуваючи при цьому зашеймити тих, хто поруч. Мало практичних порад - просто не робіть, робіть інакше, а не так як тут описано. Остання крапка в розчаруванні книжкою стала в описі РДУГ, що він виникає через те, що діти забагато дивляться телевізор і через це не можуть сфокусуватись і в них розпорошується увага. І не те, що телевізор/телефони корисні, але психолог то повинна знати, що РДУГ виникає не від цього. Не рекомендую

Маю двох синів, один вже першокласник, меншому - рік. З народженням другої дитини в моєму житті розпочалася криза, з якою важко жити: менший потребує багато уваги, турбує ревнивість старшого. Відчуття, що я винна кожному з них себе цілу, а не можу цього зробити фізично. Переслідувала така паніка від того, мої діти ніби покинуті. Почуття того, що я не така мама, не така дружина, не така господарка ускладнювало життя. Але, на щастя, я здатна була оцінити свій стан і вчасно зрозуміла, що мені треба підтримка. І як тільки в мене з'явилося трошки більше часу, я почала перечитувати дитячу психологію і різні книги про виховання для батьків. Однією з таких стала книга Наталі Царенко "Як ми псуємо дітей і як припинити це роботи". Позиція автора мені на 90% точно близька. В деяких місцях мені відлягло. В деяких я стала трошки простіше дивитися на процес виховання. Я вдячна автору за інформацію, яку я шукала і вивчала до цієї книги в інших джерелах, але не могла точно "приліпити" до свого старшого, бо багато не сходилось. А підозрювала я синдром гіперактивності і дефіциту уваги, як стан, що потребує лікування. А моя дитина наче як і нормальна. Думала, можливо, те що син холерик, так впливає на його поведінку. І в цій книзі сподобалася позиція автора про СДВГ в контексті помилок виховання, які я (і не я одна) точно допускала, в силу відсутності сил, часу, апатії. про темпераменти також написано і тут я була права, але невпевнена. До того ж, дідусь та бабуся трошки включалися - намагалися на вихідних всіма силами компенсувати "дефіцит" моєї уваги, що робило мене ще більш безсилою перед процесом виховання. Я розуміла, що маю адекватно втрутитися, але не знала як. В результаті, я виписала з даної книги ті помилки і побажання, які я вважаю помилками і в нас дійсно прослідковувалася залежність поведінки дитини від помилок виховання, обговорила це з батьками, і залишила їм пам'ятку, чому це робити не треба, і якої саме шкоди це завдає дитині) Результат вже помітила за два місяці. Абсолютно згодна з попереднім коментарем, що це книга практикум) Книгу рекомендую!

К сожалению эта книга попала ко мне не с самого рождения ребенка, поэтому удалось уже допустить значительное количество ошибок в воспитании ребенка, а исправлять это значительно сложнее чем просто не допустить. Поэтому хотелось бы чтобы эта книга попала именно тем родителям, которые делают только свои первые шаги родителя. Что касается мыслей автора, то они мне очень понравились, много совпадений с моими личными мыслями. Со многим в книге я была согласна полностью, были моменты которые вызывали некий скептицизм, но в целом, советы по исправлению действительно работают, именно поэтому мне удалось в кратчайшие сроки наладить отношения с ребенком и исправить свои воспитательные ошибки. Книга объемная, информативная , очень полезная как для родителя, так и для самого ребенка.