Більшість із нас зростала з переконанням, що в Сонячній системі дев’ять планет, — із Меркурієм поблизу Сонця та Плутоном на далекому зовнішньому краї. А потім, 2005-го, Майкл Браун відкрив начебто десяту планету — Ериду, завбільшки з Плутон. Ось тільки замість почивати на лаврах Браун розпалив запеклі дебати, що перетворили спокійний світ астрономії на розбурханий вулик. На той час уже було відомо про інші об’єкти за орбітою Нептуна, що не надто поступалися Плутону. То чи варто й ті зараховувати до планет? Зрештою дебати завершилися вилученням Плутона з планетного пантеону, після чого на Брауна посипалися гнівні листи від колег-учених, астрономів-любителів і навіть школярів — усе через відкриття, про яке він мріяв роками.

Наповнена драмою і гумором книжка «Як я вбив Плутон і чому це було неминуче» — це сповідь науковця, який, попри загальний осуд, мусив понизити в званні улюблену для всіх планету. Це розповідь від першої особи про найбурхливіший рік в історії сучасної астрономії, що надихає глибше замислитися про наше місце в космосі.

Книжка зацікавить усіх, хто мріє досліджувати Всесвіт.