Електронна книга Як давати собі раду. Чого ми навчилися за 50 книжками із саморозвитку

Якщо ви очікуєте, що тут зібрано найцінніші поради з найкращих книжок про саморозвиток — то це далеко не так. Автори діляться суто своїми враженнями, досвідом й інтерпретацією тих чи інших порад. Дуже багато води й банальних істин. Не раджу навіть коли хочеться легкої мотиваційної літератури, бо й з цією функцією книжка не справляється, а тема “як давати собі раду” не розкрита й поготів, хоч і прочитали автор досить багато хороших (і поганих теж) книжок. Це скоріш книжка про те, як почуваються і намагаються поводитись реальні люди з купою справжніх комплексів і проблем, прочитавши книжки супер успішних людей. Мало б бути цікаво, але я особисто нічого корисного для себе не знайшла, і деякі подробиці особистого життя навіть неприємно було читати (інтрига). Словом, є багато кращих альтернатив на тему саморозвитку.

Чесно кажучи, звернувши увагу на «Як давати собі раду», я очікувала чергову книжку з саморозвитку, тільки, можливо, більш концентровану: з чіткими порадами та висновками. А отримала дещо зовсім інше і, мабуть, набагато більше очікуваного.
Якось Джолента (біла еврейка, яка не дотримується релігійних норм) та Кристен (азійка — це важливо) зібралися, розговорилися про книжки, які читали, щоб покращити себе, і домовилися провести експеримент: два тижні суворо дотримуватися всіх порад, вправ та іншого, описаного у черговому талмуді, спостерігати, як зміниться їхнє життя, а потім розповісти про це у подкасті. Ідея несподівано сподобалася людям, і тоді подруги вирішили написати книгу з вже зовсім підсумками-підсумками. І от, власне, вона перед вами.
Важливо пам'ятати, що авторки описують власний досвід, описують як є: з гумором, подекуди відчаєм, вкрай відверто та чесно. Деякі проблеми, на яких зосереджуються Кристен і Джолента, можуть здатися нам неважливими і неактуальними — наприклад, вони зазначають, що більшість мотиваційних книг написані білими успішними чоловіками, а отже містять мало корисного для азійських дівчат — але ж і серед українців не кожен перший може дозволити собі вчитися стріляти з лука верхи заради саморозвитку.
Найголовніше, що повторюється у книзі майже на кожній сторінці: не бійтеся викинути пораду чи книгу геть, якщо відчуваєте, що вона зовсім вам не пасує. Намагайтеся знайти свій голос і темп. Спробуйте нове, навіть якщо налаштовані скептично.
І все це написане з любов'ю до своїх читачів і слухачів і з великою підтримкою.
І, не можу не додати, — чудово перекладене.

Книга мене зацікавила лиже одним розділом, чому порада медитувати є слабоєфективною - це твердження було першим виявом опозиції проти медитації, яку я зустріла. То що ж? Я згодна із попереднім коментарем, що ця книга - просто відгук якихось невідомих жінок про те, що вони із собою робили. Фокус уваги цієї книги не на читачеві, а на самих письменницях.
Книги про саморозвиток направлені завжди на себе, на читача, а не на те, як "абстрактній письменниці було погано, коли вона медитувала". Не цікаво, автори не розуміють сенсу.