Ця книга повернула мене до читання, вона чудово легко написана і пояснює, як почати читати. Зараз йду по золотому канону, не все дочитую, але сподіваюсь життя вистачить, щоб прочитати все

Ця книга Ростислава Семківа, на відміну від попередньої, справді стене в нагоді тим хто читає. Звичайно, не тим, хто купує книгу, щоб зробити з нею фото у шезлонгу на пляжі та розмножити по акаунтах у соціальних мережах. А тим, небагатьом, хто досі віддає перевагу шелесту книжкових сторінок перед серфінгом по сайтах і блогах, чи коматозному спогляданню ТВ екранів, як бандерлоги заклякали та прислухалися до удава Каа. Втім, тих, хто читає, завжди є меншість. Просто раніше, атрибутами успішності були зібрання творів у стінці та кришталь у серванті, а зараз селфі з місць, яким ми не належимо у багатому інтер'єрі та дорогому прикиді. Автор виразно описав відмінності у стилях та складності сприйняття текстів. Хоча деякі віднесення можна заперечити. Але «…мистецтво завжди було дзеркалом, у якому кожен бачить своє зображення». Книга читати легко, присутній гумор і відсутній академізм – ускладнення тексту задля наукоподібності. Коротко не про те, що в книзі є - тут рецензій достатньо, а про те, чого в книзі, на мій хлопський розсуд, не вистачає. По-перше, non-fiction. Справді, а що до праць Фрейда, Юнга, Фрома, представників сучасних течій у психології, що до Ніцше, Шопенгауера, якщо і не до першоджерел, то хоча б до доступного порівняльного аналізу філософських течій, а історія релігії, мистецтва, історичні твори? Без цих знань контекст художньої літератури, особливо написаної в зовсім інший час і в зовсім іншому місці, збіднюється, читач повинен винаходити власну Енігму для дешифрування психологічних метань персонажів. По-друге, більшість із рекомендованих авторів ми читатимемо в перекладі або українською або російською . І коли твори, написані у готичному стилі, перекладають із використанням хуторської лексики, патріотизму не вистачає, щоб це читати. Нарешті, автор, пропонуючи певний інструментарій оцінки творів, посилається деякі аспекти, деяких творів обраних письменників. «Червоною ниткою, переломлюючись через ту чи іншу грань призми сприйняття автора», багаторазово проходить «Перетворення» Кафки. Однак, системний розбір хоча б одного з рекомендованих творів не завадив би. Ну, як в Енциклопедіях у Михайла Бриниха. Щоб «звірити годинник» сприйняття.

Ростислав Семків – відомий український критик, літературознавець, і його книжки про книжки рекомендують й інші літературні критики. Отже, у цьому виданні автор у легкій, дещо гумористичній формі розкриває типи творів літературних класиків залежно від важкості їх читання і пропонує шлях (послідовність читання творів), який підготує читача до сприймання важких класичних творів й отримання насолоди від читання. І це реально цікаво і корисно. Зокрема, автор стверджує, що для вдумливого читання творів Вільяма Фолкнера читач повинен мати тривалий (10-20 років) досвід активного, вдумливого читання інших книг і, загалом, життєвий досвід, а непідготовленому читачу буде важко зрозуміти все, що намагається донести письменник. Повністю із цим погоджуюся, адже у свій час просто «продиралася» через твори В.Фолкнера і була впевнена, що це не мій письменник. Для себе із цієї книжки взяла цікаву таблицю із описом рівнів важкості тексту, а також перелік класичних творів, які автор рекомендує для прочитання.