Микола Хвильовий є одним з тих самих "романтиків революції", який підтримав більшовицьку революцію, але пізніше, змінив свої переконання через те, що більшовики не виконали своїх обіцянок і нагло ввели в оману більшу частину української інтелігенції. Уся творчість Миколи Хвильового, яка писалася з метою донести до масс розуміння того, що їх обманули, була заборонена. Один з таких творів — психологічна новела "Я (Романтика)", яка чудово показує те, як розколюється особистість під тиском правлячої верхівки. Все доходить до того, що оповідач був вимушений вбити найдорожче для себе — свою власну матір. Але після завершення читання цієї новели в мене з'явилося питання: "А чи вбивав головний свою матір насправді?". Якщо уважно вчитуватися, то можна помітити те, що персонажі (За винятком тих осіб, яких судить "Чорний трибунал"), з якими взаємодіє персонаж, дуже йому знайомі і в якійсь мірі, навіть рідні йому. Доктора Тагабата, наприклад, він описує як: "Мій звіряний хазяїн, мій звірячий інстинкт", а Андрюша в нього: "Мій бідний Андрюша", він таким чином привласнює їх собі і утотожнюється з ними. Таку саму паралель можемо провести з матір'ю, яка є "... Мій неможливий біль і моя незносна мука...". Всі герої твору — різні частини особистості однієї людини, яка працює в чорному трибуналі, і виписує вирок самостійно. І виходить, що насправді ніякої мами не було розстріляно, персонаж вбив первородну і єдину частинку людяності своєї душі, що зробило його "чудовиськом". Окрім цієї новели, в дане видання входить ще чотири твори Миколи Хвильового: "Мати", "Солонський Яр", "Синій листопад" і "Санаторійна зона". І уявіть, наскільки різносторонні та цікаві ці твори, якщо лише на "Я (Романтика)" було написано два немаленьких абзаців? Я раджу ознайомитися з цим примірником не тільки через те, що Микола Хвильовий був найсильнішим письменником доби "Розстріляного відродження", а й через те, що його творі дуже цікаві і не залишать вас байдужим.