Історія дуже життєва і описує життя онкохворого з його прийняттям хвороби. Єдине, що не взято до уваги, це те, як онкохворі в тому самому самому інституті раку помирають у чергах до лікарів, не дочекавшись лікування. Гістологія і на наступний день лікування - це просто казочка На даний момент в моєї мами остання стадія, страшенні болі і ми волочимось по лікарям без назначення лікування вже два місяці. Без хабаря в кабінет не потрапити, або ж тебе відправлять знову на якесь дообстеження і т д. І навіть з тими «подаруночками» толку немає. Двічі лізли в печінку за гістологією, чекаємо місяць результатів. Лікування в цей час не проводиться

Ця книга далеко не про рак, вона про внутрішню боротьбу та зміни в житті однієї жінки, яку всі знають, та ніхто не здогадується, що вона важко хвора. Надзвичайно цікава книга, та читається дуже легко. Не сказав би, що ця книга прям змінила моє життя (певно, в ньому нічого змінювати), але погляд на деякі дрібні речі змінила. Обкладинка, форзац, нахзац, жовта закладка, чорні сторінки, що розділяють епізоди - це все дуже стильно! Рекомендую до прочитання.

Ми живемо в світі, де набагато простіше "репостнути" якийсь сарказм, відео з котом, ніж поговорити про серйозні речі. Особливо, коли це стосується теми рака. На жаль, в нашому суспільстві поки немає культури розмов про цю страшну хворобу. Від хворих часами цураються як від прокажених, багато з них ніби приречені ще при житті. І цьому ще "піддакують" нестерпні умови лікування (наприклад, відсутність ремонту в приміщеннях), які накладаються на без того складні променеві "хімії", розпач і нерозуміння як жити далі. Яніна Соколова, хоч і не моя улюблена журналістка, але я її поважаю за чесність і прямоту, з якими вона написала цю книгу. "Я, Ніна" - це маніфест, що стверджує про необхідність говорити про рак. Це - чесне зізнання перед собою та читачами, через що довелося пройти, що потрібно було проаналізувати, де необхідні були зміни. І доказ того, що не варто одразу опускати руки, а треба боротися. Рак, на жаль, не вибирає часом, кого вражати... Хтось його перемагає, когось ця хвороба долає... І поки людство не знайшло ефективних ліків, в хід йдуть засоби, що руйнують як хворі, так і здорові клітини в організмі. Але навіть попри це, важливо не замовчувати проблему існування цієї хвороби в суспільстві. А зараз замовчати легше всього під приводом розповсюдження коронавірусу. Книга "Я, Ніна" призначена як для тих, хто захворів, так і для тих, хто не знає, як себе вести по відношенню до хворих. Раджу до читання.