Артбук художниці Каті Лесів базується на чуттєвому досвіді, дослідженні міфу та тілесності жіночого. Тіло постає як рухомий об’єкт пам’яті, повертається до відчуття безпеки та насолоди, що увібрані у ритуал споживання ягід шовковиці з дерева в дитинстві. На тлі непередбачуваності та крихкості світу художниця фіксує чуттєвий досвід як м’яку, але стійку маніфестацію наміру до життя і повернення.

«Я їду додому їсти шовковицю з дерева» складається з дієсерій 2023–2024 років та поетичного есе авторки. Центральними зображеннями є аналогові фотографії, що балансують на межі інструкції, заклинання та поезії. Книга звертається до триобразу milky bloody muddy (молочний, кривавий, брудний), що символічно відображає смак шовковиці та багатогранність мови материнства, втрати та життєвого циклу.