Іван Мазепа
Паперова книга | Код товару 867480
Yakaboo 4.8/5
Автор
Тетяна Таїрова-Яковлєва
Видавництво
Фоліо
Серія книг
Великий науковий проект
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2007
Перекладач
Юрій Мицик, Інна Тарасенко
Кількість сторінок
320

Усе про книжку Іван Мазепа

Напевно, немає в українській історії особистості більш суперечливою, яка періодично викликає непримиренні дискусійні баталії в середовищі обивателів і знавців.Черговим приводом для такого сплеску стала свого часу книга Т. Таїрової-Яковлєвої «Іван Мазепа». Це документально обгрунтоване дослідження назвали «першою в Росії правдивою книгою про гетьмана Івана Мазепу». Не зрадник імперії і царя, а неординарна особистість, різнобічно обдарована, неабиякого розуму, сили духу та патріотичної самосвідомості. Ця книга - український переклад тієї самої, гучної, доопрацьований автором. Т. Таїрова-Яковлєва звертається до читача зі вступним словом, дещо за ці роки змінилося у самому «мазепознавстві» – деякі факти і констатації автором відкориговані й доповнені. Все це надає книзі ще більшої наукової цінності й глибини, відкриваючи нам все нового Мазепу...

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Тетяна Таїрова-Яковлєва
Видавництво
Фоліо
Серія книг
Великий науковий проект
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2007
Перекладач
Юрій Мицик, Інна Тарасенко
Кількість сторінок
320
Рецензії
  •  
    Найбільш неоднозначний український гетьман
    Зі всіх гетьманів України мене завжди найбільше притягував Мазепа. Може тому, що він позбавлений оцього всього фльору ідеальності, непохитності і непідкупної доблесті. Він неоднозначний і тим, мені цікавий. Думка прочитати біографію Мазепи в голові крутилась вже давно. Але біографії, то така слизька стежка, кожен автор вносить в неї свої бачення, іноді свідомо, іноді несвідомо. До того ж, щоб написати цікаву біографію, треба дійсно мати хист.

    Тож після довгих сумнівів, розпитувань та консультацій (дякую Ярослава Дегтяренко) я взяла книжку Таїрової-Яковлєвої.

    І яка це крута книжка скажу я вам! Ніби читаєш історичний роман, а не реальну документальну хроніку. Відчувається, що авторка захоплюється своїм персонажем, але разом з тим, намагається не втрачати голови і рамок об'єктивності. Точно ще читатиму її праці.

    Щодо постаті самого Івана Мазепи. Так, особистість це була ой яка непроста. Цілеспрямована, чистолюбива, харизматична, доволі слизька. Блискучий дипломат і стратег, хитрий політик, який умів отримати вигоду практично з будь-якої ситуації. Так, він не був альтруїстом чи ідеалістом і в більшості своїй переслідував власні інтереси, не забуваючи при цьому про інтереси України.

    Посаджений на гетьманство, як пішак, він завжди вів свою гру, настільки блискучу і тонку, що вивести його з політичної арени вдалось, лише повністю очорнивши та заклеймивши зрадником. Антипропаганда була настільки вдалою, що навіть українські історики продовжували наспівувати пісеньку про “зраду” Мазепи у своїх працях. Хоча я не історик і сперечатись про це не буду. І я цілком погоджуюсь з тим, що ситуації, в яких опинявся Мазепа цілком можна було трактувати двояко, але… Єдине, що я знаю точно - історія - це найбільш суб'єктивна наука у світі, яку завжди пишуть переможці. І взагалі… наскільки ж історична реальність відрізняється від того, що викладали нам в школі...
  •  
    Раджу!!!
    Тетяна Таїрова-Яковлєва "Іван Мазепа"
    У слові до українського читача авторка зазначає, що ця книга була написана для відомої в певні часи серії "Жизнь замечательных людей". Це мене трохи насторожило. Серія російська, перше видання книги було російською, а вже які думки про Мазепу у росіян секретом ніколи не було.
    Та я була приємно здивована. Тут Мазепа - постать, особистість-самодостатня, цілеспрямована, віруюча, розумна, виважена, сильна, хитра, навіть підступна. Але не зрадник. Не людина, яка варта анафеми і публічної символічної страти.
    Робота чітко структурована, прекрасно розкриті причинно-наслідкові зв"язки подій і вчинків Мазепи, інтриг при російському царському дворі, розвіяні деякі міфи та легенди про гетьмана, прослідковується власна думка авторки і захоплення своїм героєм.
    Мазепа ніколи не був пересічною особистістю. Напередодні Полтавської битви Мазепа мав що втрачати, надто багато чого мав. І це не стримало його від переходу до Карла ХІІ. Він використав свій маленький примарний шанс. Шанс стати гетьманом обох берегів Дніпра.
    Мимоволі хочеться провести паралелі із сьогоденням. У нас цей шанс сьогодні більший і реальніший, аби лиш зуміти ним скористатися на повну.
    А Мазепа... Він ще довго буде змушувати нас думати над, а що було, якби... І чи були інші шляхи й можливості... Бо кожен здалеку стратег...
    Дуже раджу!!!
Купити - Іван Мазепа
Іван Мазепа
180 грн
Є в наявності
 

Рецензії Іван Мазепа

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Найбільш неоднозначний український гетьман
    Зі всіх гетьманів України мене завжди найбільше притягував Мазепа. Може тому, що він позбавлений оцього всього фльору ідеальності, непохитності і непідкупної доблесті. Він неоднозначний і тим, мені цікавий. Думка прочитати біографію Мазепи в голові крутилась вже давно. Але біографії, то така слизька стежка, кожен автор вносить в неї свої бачення, іноді свідомо, іноді несвідомо. До того ж, щоб написати цікаву біографію, треба дійсно мати хист.

    Тож після довгих сумнівів, розпитувань та консультацій (дякую Ярослава Дегтяренко) я взяла книжку Таїрової-Яковлєвої.

    І яка це крута книжка скажу я вам! Ніби читаєш історичний роман, а не реальну документальну хроніку. Відчувається, що авторка захоплюється своїм персонажем, але разом з тим, намагається не втрачати голови і рамок об'єктивності. Точно ще читатиму її праці.

    Щодо постаті самого Івана Мазепи. Так, особистість це була ой яка непроста. Цілеспрямована, чистолюбива, харизматична, доволі слизька. Блискучий дипломат і стратег, хитрий політик, який умів отримати вигоду практично з будь-якої ситуації. Так, він не був альтруїстом чи ідеалістом і в більшості своїй переслідував власні інтереси, не забуваючи при цьому про інтереси України.

    Посаджений на гетьманство, як пішак, він завжди вів свою гру, настільки блискучу і тонку, що вивести його з політичної арени вдалось, лише повністю очорнивши та заклеймивши зрадником. Антипропаганда була настільки вдалою, що навіть українські історики продовжували наспівувати пісеньку про “зраду” Мазепи у своїх працях. Хоча я не історик і сперечатись про це не буду. І я цілком погоджуюсь з тим, що ситуації, в яких опинявся Мазепа цілком можна було трактувати двояко, але… Єдине, що я знаю точно - історія - це найбільш суб'єктивна наука у світі, яку завжди пишуть переможці. І взагалі… наскільки ж історична реальність відрізняється від того, що викладали нам в школі...
  •  
    Раджу!!!
    Тетяна Таїрова-Яковлєва "Іван Мазепа"
    У слові до українського читача авторка зазначає, що ця книга була написана для відомої в певні часи серії "Жизнь замечательных людей". Це мене трохи насторожило. Серія російська, перше видання книги було російською, а вже які думки про Мазепу у росіян секретом ніколи не було.
    Та я була приємно здивована. Тут Мазепа - постать, особистість-самодостатня, цілеспрямована, віруюча, розумна, виважена, сильна, хитра, навіть підступна. Але не зрадник. Не людина, яка варта анафеми і публічної символічної страти.
    Робота чітко структурована, прекрасно розкриті причинно-наслідкові зв"язки подій і вчинків Мазепи, інтриг при російському царському дворі, розвіяні деякі міфи та легенди про гетьмана, прослідковується власна думка авторки і захоплення своїм героєм.
    Мазепа ніколи не був пересічною особистістю. Напередодні Полтавської битви Мазепа мав що втрачати, надто багато чого мав. І це не стримало його від переходу до Карла ХІІ. Він використав свій маленький примарний шанс. Шанс стати гетьманом обох берегів Дніпра.
    Мимоволі хочеться провести паралелі із сьогоденням. У нас цей шанс сьогодні більший і реальніший, аби лиш зуміти ним скористатися на повну.
    А Мазепа... Він ще довго буде змушувати нас думати над, а що було, якби... І чи були інші шляхи й можливості... Бо кожен здалеку стратег...
    Дуже раджу!!!
  •  
    Сучасний погляд на неоднозначного гетьмана
    Тетяна Яковлєва - знана дослідниця українського козацтва з Петербургу. Тому історики-професіонали знати її праці зобов’язані. Книга про Мазепу була для мене цікавою насамперед тому, що я за фахом теж історик. Якщо Ви цікавитеся постаттю Мазепи й прочитали про нього чимало, в цій книзі Ви не знайдете якихось революційних речей. А от для росіянина монографія Яковлєвої дійсно є відкриттям.
    Так, дослідниця не вішає на нього всіх собак й не робить його дияволом, проте не слід говорити про те, що Мазепа в книзі - відчайдушний борець за незалежність. Ні, його показано як живу особистість, як політика і державного діяча, як егоїста. А як може бути інакше? Хіба державний муж не повинен любити себе?
    Особисто мені книга припала до душі. Все було б просто чудово, якби не переклад та недосконале оформлення! Все-таки перекладати подібні роботи має не історик, в філолог, бо в тексті дійсно є достатньо русизмів та суржикову. Але найбільше лихо - це цитати російською мовою, де замість ы написано і.
    Якщо закрити очі на редакторські огріхи, то книга - пречудовий дарунок: білий папір, достатньо світлин, яскраві образи.
  •  
    Амністія гетьмана Мазепи
    Ця книга, звісно, далеко не перша наукова біографія видатного українського гетьмана Івана Мазепи, але вона незвичайна і вигідно вирізняється на загальному тлі. Автором дослідження є Тетяна Таїрова-Яковлєва – відомий російський історик, який уже кілька десятиліть ґрунтовно вивчає добу Гетьманщини, передусім діяльність української козацької еліти. Перше видання «Івана Мазепи» так само з’явилося російською в межах популярної серії «ЖЗЛ». Ця обставина, ясна річ, дещо позначилася на змісті книги, адже Таїрова-Яковлєва зверталася в першу чергу до російського читацького загалу і, озброївшись конкретними фактами та джерелами, намагалася спростувати витворений царською пропагандою образ «Мазепи-зрадника», який у наших сусідів став уже канонічним. Авторка повсякчас полемізує із цим упередженим уявленням, змальовуючи свого героя як непересічну особистість, що волею долі стала на чолі держави (а гетьманська Україна фактично мала в Московському царстві статус автономної напівдержави, на тогочасному кордоні з Росією навіть митниця існувала) і діяла за напрочуд складних обставин. Водночас Таїрова-Яковлєва - це стороння спостерігачка, що так само байдужа до протилежних крайнощів деяких українських істориків, котрі намагаються довести, ніби Мазепа мало не від народження мріяв про незалежну Україну і лише з конспіративною метою прикидався вірним царським підданим. Авторка переконливо доводить: гетьман не бажав переходити на шведський бік, до останнього вагався і врешті-решт лише через безвихідь зважився змінити протектора. Отже, як прокльони на адресу Мазепи, так і романтична ідеалізація «борця за волю України» однаково далекі від дійсності. Запропонована дослідницею біографія добра тим, що дає змогу, позбувшись ідеологічних шаблонів, розгледіти живу людину, не позбавлену вад та сумнівів, але водночас щедро наділену талантами й чеснотами.
    Відповідно до вимог «ЖЗЛ», книгу було написано науково-популярним стилем, тому вона легко і добре читається, стане в пригоді не лише фахівцям-історикам. Відчувається, що Таїрова-Яковлєва відверто захоплюється своїм героєм: вона називає Мазепу «природженим політиком, обдарованим полководцем і дипломатом, відважною людиною». Взагалі слід взяти до уваги, що авторка упродовж багатьох років обстоює власне оригінальне бачення історії Гетьманщини, зокрема протиставляє державницькі прагнення частини старшини анархізмові козацьких мас і їхніх ватажків-популістів. Відповідно до цієї концепції, Мазепа постає на сторінках книги видатним державником, що переймався майбутньою долею батьківщини та найкращих її синів, натомість опонентів гетьмана (кошового отамана Сірка, Петрика, Палія, січове товариство загалом) змальовано доволі темними барвами, хоча вони вважалися улюбленцями простого народу. Певна суб’єктивність не завадила Таїровій-Яковлєвій ґрунтовно опрацювати і осмислити джерела. Особисто для мене цікавою та новою виявилася її інтерпретація обставин приходу Мазепи до влади. На думку авторки, звичне для історіографії обвинувачення Мазепи в інтригах проти Самойловича є абсолютно безпідставним, адже Івана Степановича по суті поставили перед фактом і особливого вибору за тих обставин він не мав. Мазепу фактично «призначив» гетьманом всесильний тоді князь Голіцин, фаворит царівни Софії. Його вибір зумовлювався тим, що Мазепа, виходець із Правобережжя, довгий час лишався для лівобережної старшини чужинцем, не мав серед неї підтримки, а отже, за задумом князя, мусив стати слухняним пішаком у руках свого московського протектора. Та не так сталося, як гадалося…
    Звісно, найцікавіша частина книги – поворот українського гетьмана від Петра до Карла. Таїрова-Яковлєва переконливо доводить: про зраду в цьому разі мова йти не може. Мазепа був украй невдоволений початком Північної війни, яка не обіцяла Україні жодних вигод, зате коштувала козацькому краю багатьох людських жертв і значних матеріальних витрат. Проте, не поділяючи далекосяжних задумів царя, гетьман сумлінно виконував свої обов’язки васала. Становище драматично змінилося, коли в 1707 році Петро і Меншиков оголосили на нараді в Жовкві про намір знищити автономію Гетьманщини, перетворивши українські полки на звичайнісінькі провінції Російської імперії. Мазепа і старшини розцінили подібний крок як кричуще порушення попередніх угод Війська Запорізького із Московським царством. Тож з погляду тогочасного права й моралі зрадником виявляється саме Петро, а не Мазепа, адже Петро знехтував своїм обов’язком гаранта козацьких вольностей. А якщо сюзерен зневажає васала, в останнього з’являється повне право шукати собі іншого сюзерена…. Вигадкою російської пропаганди є твердження, нібито переважна більшість старшин та духовенства відцуралася Мазепи й він заручився підтримкою лише малої купки зрадників. Насправді союз гетьмана зі шведами цілком відповідав тодішнім настроям української еліти. Інша річ, що деякі полковники (Скоропадський, Полуботок) фізично не могли з’єднатися з гетьманом, бо їхні полки перебували або за межами України, або в оточенні російських військ. Також гнітюче враження справило на всіх варварське спустошення росіянами Батурина. Ця акція налякала багатьох старшин, які спершу підтримали Мазепу, але потім повернулися до царя. Висловлюючись сучасною мовою, інформаційну війну Мазепа Петрові програв цілковито, що не останньою чергою зумовило невдовзі й військову поразку. Читати останній розділ книги важко, адже розумієш: гетьман і разом із ним Україна опинилися тоді в глухому куті і шансів на щасливіший фінал, мабуть, не було. Втім, я не вважаю самопожертву Мазепи та його соратників даремною. Своїм спротивом вони примусили російських імперіалістів діяти обачніше, загальмували ліквідацію автономії Гетьманщини майже на ціле століття.
    Загалом книга Тетяни Таїрової-Яковлєвої «Іван Мазепа» дуже сподобалася мені як змістовно, так і за формою, отримав від неї велике задоволення. Чудово, що в книзі досить багато ілюстрацій й усі вони доречні, добре узгоджуються з текстом (портрети дійових осіб, фотографії храмів тощо). Однак українське видання має одну вельми прикру ваду, про яку не хочу мовчати. Саме вона не дозволила мені поставити книжці максимальну кількість зірок. Переклад рясніє русизмами, вочевидь, він не вичитувався фаховим редактором-філологом. Деякі помилки просто-таки кричущі і їх назбиралося аж надто багато як на солідне видання. В окремих випадках виникла підозра щодо механічного перекладу через Гугл, наприклад: «більшість жителів твердо дотримувалися православ’я і влади росіянина царя» (сторінка 127). В оригіналі, вочевидь, було «русского царя», тобто російського. Трапляються навіть зовсім незбагненні абракадабри, приміром сенс цього речення: «наказувалося бути дуже обережним, стояти в «міцному місці3ц21ммії ч» (сторінка 192) зостався мені незрозумілим. Свідчень подібного недбальства у книзі чимало, хоча зазвичай вони менш кричущі (найбільше муляли численні русизми, а ще «і» замість «ы» у цитатах з російськомовних джерел). Помилки загалом не заважали сприймати зміст монографії, але псували настрій і хороше враження від неї. Я завжди був і є палким прибічником того, що за наявності вибору потрібно віддавати перевагу україномовним версіям книг, тому, незважаючи на ляпи, тішуся появі українського перекладу «Мазепи» та закликаю купувати саме переклад, а не російський оригінал. Водночас вважаю таке ставлення видавництва до читачів неприпустимим. «Фоліо», на жаль, вчергове підтвердило репутацію видавництва, яке більше дбає про кількість книжок, аніж їхню якість.
    Наостанок хочу окремо подякувати Yakaboo за можливість придбати та прочитати цю книгу в електронному форматі.
 
Характеристики Іван Мазепа
Автор
Тетяна Таїрова-Яковлєва
Видавництво
Фоліо
Серія книг
Великий науковий проект
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2007
Перекладач
Юрій Мицик, Інна Тарасенко
Кількість сторінок
320
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
70х100/16 (~170х245 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Газетна
Тираж
2500
ISBN
978-966-03-8161-2, 978-966-03-8087-5
Вага
680 гр.
Тип
Паперова
Історичний період
Новий час (XVI - 1918 р.)