Іван і Феба
Паперова книга | Код товару 981855
Yakaboo 4.6/5
Автор
Оксана Луцишина
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
392
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135x205 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Іван і Феба

«Іван і Феба» — роман Оксани Луцишиної, дія якого розгортається в останні роки радянської влади й у перші роки української Незалежності.

Після навчання у Львові та участі у Революції на граніті Іван повертається в рідний Ужгород, де одружується з поеткою Марією, що називає себе Фебою.

Львів та Київ — міста з бурхливим політичним життям, Ужгород натомість вирізняється дещо гротескною атмосферою патріархального сімейного укладу та раннього капіталізму по-українськи. Тут легко обійтися без спецефектів із горору чи трилера: сама реальність повсякденного життя підказує ходи, які за напругою можуть посперечатися з творіннями Кінга або Кустуріци.

Характеристики
Автор
Оксана Луцишина
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
392
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135x205 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Були! Є! Будемо! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Новий роман Оксани Луцишиної з назвою «Іван і Феба» це дуже вдала спроба змалювати або сконструювати(відтворити) події, які відбувались в Україні, в кінці радянської окупації і початку незалежності. Тут ми бачимо революцію на граніті, фарцовщиків, перших бізнесменів, агентів кдб, котрі успішно перетворюютья на бізнесменів. Сергій Жадан написав роман «Депеш Мод», де змалював дев'яності в Харкові, тут маємо ситуацію в Ужгороді-Львові-Києві. В центрі роману життя такого собі мешканця Ужгорода Івана, який навчається у Львові, і насправді нічого не знаєте про країну в котрій живе. Можна сказати, що авторка розповідає частину життєвого періоду Івана. В романі піднімається , багато різноманітних тем, від боротьби за незалежність до фемінізму, від стосунків в сім'ї, до перебудови суспільного ладу через трансформацію мислення людей. Ось думаю чи доцільно порівнювати долю головного героя з долею його Батьківщини, нашої Батьківщини, чи закладала авторка таке порівняння, думаю, що ні. Насправді це роман про боротьбу, за незалежність, за свої права, за себе і з собою. Адже Іван бореться не лише за незалежність, він бореться із собою із своєю слабкістю. Цей роман ніби торт, який має безліч прошарків, в кожному з яких криється, якась істина. Книга зроблена якісно, надрукована на хорошому папері. Я не буду здивованим, якщо ця книга зробить трохи галасу в літературному середовищі.
  •  
    "Сховався, називається" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    В історії незалежної України було три революції - Революція на граніті, Помаранчева революція та Революція Гідності. І якщо дві останні відбувалися на моїх очах, то про першу я знаю лише з підручників. Тому мені було особливо цікаво прочитати роман Оксани Луцишиної "Іван і Феба".
    Початок 1990-х рр. Іван повертається до рідного Ужгорода та добровільно-примусово бере шлюб з поеткою Марією, яка називає себе Фебою. Чи варто уточнювати, що цей великою мірою випадковий союз людей, які насправді не люблять одне одного, приречений із самого початку?
    За плечима у головного героя - досвід богемного життя львівської молоді та безпосередня участь у бурхливих політичних подіях, що ознаменували собою Революцію на граніті у Києві. Натомість в Ужгороді час ніби зупинився. До міста Іван повертається зовсім не через тугу за батьківським домом. Він втікає, але незрозуміло від кого - чи то від таємничого "агента з органів", чи то від самого себе.
    Українські реалії перших років Незалежності описані настільки моторошно, що навіть сам Кінг може позаздрити. Іван, який боровся за незалежність своєї країни, не в змові відстояти власну незалежність. Поступово, крок за кроком він загрузає в побутовому болоті, потерпає від деспотичної матері, безпричинно злиться на дружину й, здається, зовсім втрачає рештки здорового глузду.
    Кажуть, що народ, який не знає власної історії, приречений на її повторення. У цьому контексті вихід роману "Іван і Феба" своєчасний, як ніколи.
Купити - Іван і Феба
Іван і Феба

Звичайна ціна: 150 грн

Спеціальна ціна: 132 грн

Відправлення з
03.12.2021
 

Рецензії Іван і Феба

4.6/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Були! Є! Будемо! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Новий роман Оксани Луцишиної з назвою «Іван і Феба» це дуже вдала спроба змалювати або сконструювати(відтворити) події, які відбувались в Україні, в кінці радянської окупації і початку незалежності. Тут ми бачимо революцію на граніті, фарцовщиків, перших бізнесменів, агентів кдб, котрі успішно перетворюютья на бізнесменів. Сергій Жадан написав роман «Депеш Мод», де змалював дев'яності в Харкові, тут маємо ситуацію в Ужгороді-Львові-Києві. В центрі роману життя такого собі мешканця Ужгорода Івана, який навчається у Львові, і насправді нічого не знаєте про країну в котрій живе. Можна сказати, що авторка розповідає частину життєвого періоду Івана. В романі піднімається , багато різноманітних тем, від боротьби за незалежність до фемінізму, від стосунків в сім'ї, до перебудови суспільного ладу через трансформацію мислення людей. Ось думаю чи доцільно порівнювати долю головного героя з долею його Батьківщини, нашої Батьківщини, чи закладала авторка таке порівняння, думаю, що ні. Насправді це роман про боротьбу, за незалежність, за свої права, за себе і з собою. Адже Іван бореться не лише за незалежність, він бореться із собою із своєю слабкістю. Цей роман ніби торт, який має безліч прошарків, в кожному з яких криється, якась істина. Книга зроблена якісно, надрукована на хорошому папері. Я не буду здивованим, якщо ця книга зробить трохи галасу в літературному середовищі.
  •  
    "Сховався, називається" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    В історії незалежної України було три революції - Революція на граніті, Помаранчева революція та Революція Гідності. І якщо дві останні відбувалися на моїх очах, то про першу я знаю лише з підручників. Тому мені було особливо цікаво прочитати роман Оксани Луцишиної "Іван і Феба".
    Початок 1990-х рр. Іван повертається до рідного Ужгорода та добровільно-примусово бере шлюб з поеткою Марією, яка називає себе Фебою. Чи варто уточнювати, що цей великою мірою випадковий союз людей, які насправді не люблять одне одного, приречений із самого початку?
    За плечима у головного героя - досвід богемного життя львівської молоді та безпосередня участь у бурхливих політичних подіях, що ознаменували собою Революцію на граніті у Києві. Натомість в Ужгороді час ніби зупинився. До міста Іван повертається зовсім не через тугу за батьківським домом. Він втікає, але незрозуміло від кого - чи то від таємничого "агента з органів", чи то від самого себе.
    Українські реалії перших років Незалежності описані настільки моторошно, що навіть сам Кінг може позаздрити. Іван, який боровся за незалежність своєї країни, не в змові відстояти власну незалежність. Поступово, крок за кроком він загрузає в побутовому болоті, потерпає від деспотичної матері, безпричинно злиться на дружину й, здається, зовсім втрачає рештки здорового глузду.
    Кажуть, що народ, який не знає власної історії, приречений на її повторення. У цьому контексті вихід роману "Іван і Феба" своєчасний, як ніколи.
  •  
    Іван без Феби
    Цей роман залишає після себе дуже змішані почуття. Насправді тут так багато Івана і надто мало Феби. Натомість занадто багато Маргіти (матері Івана). Весь твір якийсь такий тривожний, боязкий, постійно відчувається напруга у житті головного героя. Хоча чи герой він справжній?
    Саме справжнього Івана можна побачити під час гранітної революції, під час прогулянок з Розою, у Львові, серед молодих студентів-революціонерів на граніті. А от на своїй маленькій батьківщині він стає якимось таким непомітним, боязким маминим синочком. У цьому всьому відверто було шкода Фебу, яка могла б бути зовсім іншою, якби це їй дозволили, а не розтоптали під час заміжжя.
    Окрім цього тут гарно розкрита картина життя України після здобуття незалежності, яка, як виявилася, нікому не була потрібна. Як розвивалося життя в маленьких селах, як люди, непристосовані до життя мовчки з нього зникали.
    Для мене це якийсь занадто тривожний твір, якось не пішло, адже мені ніяк в голові не вкладалася ота двоякість головного героя - то він стає революціонером, готовим все заради незалежності, то повертається додому зламаним і безвольним після недолугих переслідувань доброзичливців. І якось постійно боїться своєї матері, настільки, що навіть не прислухається до останніх слів батька. Та і сам кінець не зовсім зрозумілий, якийсь такий відкритий фінал. Єдине, що справді сподобалося - це друга частина про гранітну революцію, а решта якось так собі...
  •  
    пошук людиною себе
    Читала з захватом і похапливо, бо досить цікавий і динамічний сюжет, перекликається з моїми спогадами і почуттями (адже самі жили в ці ж часи і так чи інакше описане є близьким), але кінець дещо розчарував – із серії загадкових «що автор цим хотів сказати?» (іншими словами – здогадайся сам). Кінцівка як у «Знесених вітром» – там головний герой іде в туман і ти ламай собі голову про їх подальшу долю, тут те ж саме – головний герой тікаючи від свого життя теж іде в ранковий туман, залишаючи все за собою. Мені твори з таким закінченням не дуже до душі, бо якби я хотіла невизначеності, я б читала загадки – там можна додумувати варіанти, а в книзі хочеться розуміння чіткої лінії – адже в житті вона так чи інакше є – є закінчення сюжету, подобається воно чи ні, але воно є. Тому книга мені нагадала великий і стрімкий розбіг, а в кінці вдаряєшся в глуху стіну – далі нічого. Якщо абстрагуватись від закінчення роману (хоча це й важко), то сам сюжет досить близький і болючий – доля студента, який приймав участь в революції на граніті, в молодому віці зустрів незалежність України, але в якомусь місці чи збився з дороги, чи не мав відповідей на власні питання, бо доля його пішла ніби окремо від його волі – одруження з так і невідомо чи коханою чи ні дівчиною, життя з батьками під невпинним диктаторським материним оком, робота задля роботи і утримання сім’ї – все як у тумані, невідомо – чи живе, чи сниться. Але саме це дуже нагадує мені особисто всі ті почуття, які моє покоління також переживало в лихих 90х – якоїсь відстороненості і ніби це не з нами, ніби це не я, бо оце ж все не може бути насправді, це ж якийсь абсурд. Тому повернення в ті відчуття – воно і болісне, і щемке, бо все ж відбувалося з нами і нікуди від цього не дінешся. По суті, на прикладі однієї маленької людини показана доля цілого покоління, яке з останніх сил шукало свого місця у цьому світі і не завжди знаходило. Написано дуже чітко і емоційно – ніби твої власні почуття хтось оголив і описав. Якщо книгу коротко охарактеризувати – то це пошук людиною себе без відповідей. Багатьом це близько, але не всі готові про це ще й читати. Хоча книга дуже якісно і проникливо написана.
  •  
    Про нашу історію
    За досить коротку історію незалежності Україна пережила три революції. І якщо дві останні сталися буквально на моїх очах, то коли відбувалась перша – революція на граніті – я була ще надто маленькою, щоб щось розуміти і запам’ятати. Тому мені корисно читати ось такі романи, які розповідають про революції на граніті не сухими фактами вікіпедії, а живо, від першої особи. Події роману починаються перед революцією, останні роки агонії Радянського Союзу. Ми знайомимось з Іваном та його майбутньою дружиною, поетесою Марією, яка називає себе Фебою. Мені одразу було зрозуміло, що з цього шлюбу нічого доброго не вийде. Іван і не хотів одружуватися, то й нащо було це все затівати? Ніколи не розумію людей, які одружуються «бо так хтось там сказав, бо так треба». А потім вже життя мучитися?! Так стається і з Іваном. Тобто, окрім події революції на граніті, активним учасником якої стає Іван, ми дізнаємось про його нещасливе сімейне життя – токсичні стосунки з матір’ю, постійні сварки з дружиною, що й не дивно, адже вони ніколи один одного не любили. Всім відома фраза, що не знаючи власного минулого, неможливо побудувати майбутнє. Саме тому я раджу всім прочитати цю книгу. Тут дізнаємось і про першу українську революцію, і про «цікавий» період – лихі дев’яності. Ось ці описи мені було читати моторошно. Тут і жахастиків не треба, просто почитайте історію!
  •  
    Від себе не втечеш
    Захопливо. Читаючи гарні відгуки, я і не підозрювала, що в одній книзі може бути аж стільки глибоких і важливих тем. Тут і молоді ентузіасти, які хочуть змін в країні і роблять революцію на граніті; нелегкі 90ті, які принесли не лише бідність та розруху, але й порушили психічне здоров'я людей через постійну напругу; і на додачу складні сімейні стосунки родини, що трохи нагадує Кайдашів.
    Іван, головний герой, учасник революції, змушений покинути все і втікати у рідне місто, рятуючись від переслідувань кгбістів. Там на нього очікує зовсім інше життя, інша реальність, а проте зсередини його роз'їдає біль і тривога, від якої втекти неможливо.
    Читаючи цей роман, я найбільше тішилася тому факту, що після розвалу союзу була малою і не переживала весь цей жах у свідомому віці.
    Вважаю, що Оксана Луцишина проробила неймовірну роботу і дуже заслужено отримала Шевченківську премію, бо теми, які вона тут підняла, та ще й накладені на тло Закарпаття є дуже цікавими та майже не описаними в нашій літературі.
  •  
    Втрачене покоління українців
    Зазвичай поняття "втрачене покоління" використовують для означення людей - здебільшого, молоді, - які повернулися з війни і не можуть себе "віднайти" у мирному світі.

    Але, як на мене, це визначення також доцільно застосовувати для населення країн пострадянського простору часів розпаду Союзу і становлення незалежності.

    У першу чергу, це стосується і українців...

    Саме таким поколінням я бачу героїв роману Оксани Луцишиної "Іван і Феба".

    Персонажі тут діляться на дві групи - молодь та їхні батьки.

    Молодь - такі, як Іван, Феба, Роза, Бодя.
    Вони були учасниками Революції на граніті. Вони виборювали незалежність ціною свого здоров'я.
    А, виборовши, не знали, що з нею робити.
    Довірились не тим людям.

    Старше покоління - його уособлює Марґіта.
    Це люди, які звикли тяжко працювати та постійно економити.
    Знали, що їхня думка нічого не варта.
    Тому й не прагнули змін...

    А чого ж ми досягли за 30 років незалежності?

    Позаду дві революції, втрата державних територій.
    Ще й досі не закінчилась війна.
    А покоління все ще втрачене...

    І тут теж мова не про воїнів, яким немає місця в суспільстві.
    Не про революціонерів, які щось начебто вибороли, але що - питання інше...

    Ми стали не вартими тих хлопців, які голодували на Майдані.
    І тих, кого через 24 роки на тому ж місці безжально розстрілювали.

    Ми прагнемо змін і кращого життя, але нічого для цього не робимо.

    Якщо ми втратили себе, давай не втратимо хоча б країну!
 
Характеристики Іван і Феба
Автор
Оксана Луцишина
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
392
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135x205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-679-527-8
Вага
400 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література