Як свідчить назва другого історичного роману Ю.Сороки (дебютував автор у цьому жанрі твором "Хотин"), об'єктом змалювання став соратник Богдана Хмельницького - кальницький та вінницький полковник Іван Богун. Автор змальовує весь життєвий шлях свого персонажа - від дитинства, коли хлопчина вперше став свідком бою і нападу на хутір батька польських жовнірів, і аж до самої смерті у 60-х роках XVІІ ст. Письменник зображує Богуна як справжнього патріота батьківщини, людину безперечно талановиту, хорошого полководця, який ніколи не боявся сам іти першим у бій, за що його й полюбили прості козаки. Роман попри великий обсяг (два томи, загалом понад 800 сторінок) вийшов доволі динамічним, гостросюжетним. Особливо автору, на мою думку, добре вдалися батальні сцени (морський похід на турків, участь у повстанні Павлюка, безпосередньо Визвольна війна, очолювана Хмельницьким). Гарно передано і сам стиль життя козацтва, їхній побут та психологію воїна. Традиційно для історичних романів автор вводить любовну сюжетну лінію. Свою майбутню кохану Ганну Богун визволяє з турецького полону, потім губить, а згодом вириває з лабет самого польського гетьмана Конєцпольського. Дещо руйнує художню структуру роману надмірна пафосність авторських відступів і безпосередніх коментарів, хоча важко заперечити їх слушність. Адже дійсно до втрати козацької держави призвели надмірні амбіції козацької старшини і невміння об`єднатися. У цьому контексті такий роман є дуже актуальним і сьогодні.

Раджу цей історичний роман прочитати кожному, Ця книга на рівні з як на мене найкращою книгою "Джури козака Швайки", зараз радий що останню ввели в шкільну програму. Богуна теж потрібно ввести.